Доброї ночі, любі!

Сьогодні опівночі продовжуємо з історією Ліри та Славка.

https://booknet.ua/book/obirayu-sebe-b425939

Чесно, я наплакалась вдосталь з цією парочкою сьогодні. Але насправді в усьому винна Ілліріка. Ревнива маленька дівчинка, яка хоче влади над тим, що ніколи не буде можливим.

Це так дивно чекати від іншої людини, що він чи вона поводитиметься певним чином, а потім впадати у відчай та глибоке розчарування, коли очікування не відповідають дійсності.

З власного досвіду скажу, це безглуздо.

А ще егоїстично, бо потім цим можна маніпулювати. Ти ж така хороша дівчинка, а тебе не цінують і не люблять. Ти готова на все заради бісового кохання, але хочеш, щоб партнер діяв так само, як ти придумала в своїй голові.

Відчайдушно, відчайдушно проявляєш свою слабкість і розписуєшся в безсиллі.

Але ж ти не вмієш по-іншому, тебе вчили тільки догоджати іншим, інакше, кому ти взагалі будеш потрібна, ну?

Живучи заради інших, жертвуючи собою заради них, ми приречені на безглузде існування, самотність та нещастя. Чомусь більшість з нас вважає подібну жертовність чеснотою.

Та чи так це насправді?