Відкрито передплату на "Грай ( не) за правилами"

Друзі, настала трохи хвилююча мить - а саме відкриття передплати на книгу "Грай ( не) за правилами"!. Сподіваюся, ви залишитесь зі мною і будете продовжувати читати книгу. Я спеціально на кілька днів встановила мінімальну ціну, як бонус для моїх постійних читачів. Згодом ціна зросте, тож купуйте книгу зараз. Для автора дуже важливим показником є продажі книги у перший день передплати, тож придбавши цю історію, ви дуже порадуєте мене! 

А якщо ви ще не знайомі з цією книгою, то ніколи не пізно приєднатися до нових читачів!

Анотація: 

Я випадково потрапила у таємний клуб, учасники якого виконують різні дивні завдання, отримуючи за це гроші. А потім у пошуках роботи прийшла на співбесіду і побачила, що ми з моїм новим босом уже знайомі...

— Добрий день, — я прочинила двері і поглянула на чоловіка, що сидів за столом. — Я прийшла на співбесіду…
Але слова застрягли в мене в горлі, і далі я тільки кліпала очима, бо я його впізнала. Ні, я не знала його в обличчя. Але чітка лінія підборіддя і родимка біля правого кутика губ — я їх добре встигла роздивитися… Була думка повернутися і вибігти з кабінету, але я чомусь продовжувала стояти на порозі і витріщатися на нього.
— Ану стояти, мишко, — почула я його командний тон. — Я тебе впізнав… Іди сюди. Поговоримо…

Продовження - щодня о 21.00!

Уривок з нової глави, яка вже з'явилася на сайті ( а друга вийде, як завжди, о 21.00);

— Ой, — вона поглянула у вікно, а ми якраз під'їхали до будинку. — Поглянь, у мене світиться, раптом то якісь злодії? Я точно пам'ятаю, що коли їхала вранці, світло було вимкнене!

— Виходь, — я насупився. — Я поспішаю.

— Мені страшно, давай ти зайдеш зі мною, просто глянеш, чи все гаразд, і тут же поїдеш по своїх справах…

Я закотив очі. Було очевидно, що це якась маніпуляція. Це було не в дусі Софії, раніше вона була більш нормальною в цьому плані. 

— Добре, — я зітхнув і вийшов з машини. — Віддаси документи і я піду. 

— Так, звичайно, — вона вхопилась за мою руку. 

Ми пройшли до підʼїзду, а потім і до ліфту. Мовчки піднялись на її поверх, потім Софія  поглянула на двері і обережно повернула ручку. 

— Наче замкнено, — дістала ключ і глянула на мене. — Ну, раз ти вже тут, то віддам тобі папери, зайди, будь ласка, до передпокою, я винесу, — з цими словами вона відімкнула двері. 

— Добре, — я кивнув і пройшов за нею, прикриваючи за собою двері. 

Софія дійсно довго мене не затримувала, вона пройшла в кімнату і за хвилину повернулася з текою в руках.

— Все тут, — вона усміхнулась. — Дякую тобі. Мабуть, то й справді я сама забула вимкнути світло, дуже хвилювалась. Зараз відчиню тобі.

Вона підійшла до дверей, повернула ручку, але двері не відчинилися. 

— Софіє, досить грати зі мною, — я підійшов до дверей і смикнув їх, але вони не відчинились…

Купуйте книгу "Грай ( не) за правилами" і стежте за подальшими пригодами героїв! Щиро дякую за підтримку!