Страшні казки для своїх

Привіт, друзі! Почну з несподіваного: А ви полюбляєте боятися? Ну, так, щоб мурахи по шкірі, волосся дибки, серце вистрибує через рота і повні штани дитячої несподіванки. Якщо так, то вже з’явилася нагода спати вночі, міцно вкрившись з головою ковдрою. Адже, як відомо, вночі може прийти Бабай, Вій, Басаврюк чи ще якась інша нечисть. А викликати її до життя здатна цікава книжка, прочитана проти ночі.

А тепер про головне. Наш колега по Букнету і відомий майстер детективних оповідок Андрій Кокотюха, став упорядником чудової антології українського горору, під назвою «Страшні казки для своїх», яка вийшла у видавництві «Фоліо». Тож кожен, хто полюбляє горор і відчуття мурах під шкірою, має чудову нагоду розширити межі власного сприйняття укрсучліту. Ніщо так не лікує душу у мить тривоги, як читання про страшне. Так склалося, що пан Андрій запросив і мене у співавтори, тож до збірки увійшло оповідання «Браслет». Кожен із вас може ознайомитися з ним на моїй авторській сторінці Букнету:

https://booknet.ua/book/braslet-b70956

Ну а тих, хто шанує Андрія Кокотюху і його творчість, я запрошую на його авторську сторінку, де кожен може ознайомитися з чудовим твором «Легенда про Безголового»:

https://booknet.ua/book/legenda-pro-bezgolovogo-b169152

Читаймо! Бо ми того варті.

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Навіщо героям автор? ♥
…Щоб хапатися за блокнот і записувати все, що вони витворяють :D Не лізти в їхні особисті стосунки й сварки, підлаштовуватися під їхній характер та у жодному разі не диктувати їм, як жити! Я от декілька разів не
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Дев'ять ХвостІв
У старих легендах куміхо можуть бути лише міфом. Але що, якщо легенди не вигадували? Що, якщо серед людей справді живе той, хто має дев'ять чорних хвостів? Той, хто сильніший, швидший і старший за будь-яку
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше