"Дампір" Нори Найс. Рецензія

В рамках літературного Марафону прочитала твір Нори Найс "Дампір". Прочитала давно та з рецензією ніяк не виходило через певні життєві обставини. Лише зараз спромоглася її написати та ділюся з вами.

Початок книги прямо з порогу занурює читача в інтригу: в нічному клубі вампір зваблює спокусливу незнайомку, веде її в кімнату для любовних утіх, де з ним трапляється те, до чого не були готові ні він ні я - кров із жертви пив не він, а... з нього! Це спонукає з цікавістю читати далі, щоб зрозуміти "шо проісходіт" і як такий кривавий перфоманс можна пояснити. 

Головні герої книги - дампірка Юля та вампіри Максим і Ярема. Звикла до сутінкових Едварда, Роуз та тої пришелепкуватої головної героїні (запамятовала її ім'я), тож не сподівалася стріти на сторінках книги нелюдських істот з такими прозаїчними іменами ))) Неочікувано )) Ще у творі фігурує гей-вовкулака Олег, ведмідь-перевертень і відьма з купкою вампірів. Акцент сюжету та усі поворотні лінії вибудовані навколо сексуальних відносин такого собі трикутника Карпмана між Микитою, Юлею та Яремою. Причому Карпмана згадала не просто для красного слівця, головні герої дійсно міняються ролями час від часу і до кінця книги вже не зрозуміло, хто кому «дає» ))  

В цілому сюжет книги досить цікавий – у світі поряд з людьми непомітно живуть усілякі нелюдські істоти з власною соціально вибудованою ієрархією: вампіри, дампіри, перевертні, відьми, вовкулаки, дракони (які є работоргівцями). Автор вдало занурює у цей світ непідготовленого читача, змушуючи в ході в читання хмикати кожні 5 хвилин (принаймні, я зацікавлено хмикала розділів 10 точно).

Описи героїв та навколишньої дійсності наявні в повній мірі, а діалоги – емоційні з нотками сарказму, що допомагає легко уявити як зовнішність героїв, так і їх характери. При цьому немає нагромаджень та складних конструкцій зі слів. Текст читається легко.

Книга також написана в некласичній манері – від першої особи, а точніше від трьох осіб – Юлі, Микити та Яреми. Іноді це заважало, так як потрібно постійно перемикатися з емоційного стану одного персонажа на  іншого, бо опис однієї сцени ведеться ніби з кількох ракурсів.

Зауважу, що книга 18+, в ній наявні описи фривольно-відвертих сцен. Іноді аж занадто відвертих. Але ж книга про могутніх істот, у яких усе підсилене, емоції та бажання теж, та й закони моралі інші, тому подібні повороти сюжету цілком гармонійно вписуються в загальний екстер’єр – принаймні так думала я десь до розіділу 20-го, а тоді стало трохи нудно читати як вампіри з дампірами постійно сношаються в туалетах і каптьорках. Зазвичай по сюжету фільмів подібного жанру герої з людей поступово перетворюються хто на вовкулаку, хто на перевертня, хто на відьму. У книзі ж вампіри та вовкулаки чоловічого роду поступово перетворюються на осіб нетрадиційної орієнтації. А потім ще жаліються, що у них немає потомства. Здається мені, хтось таки прогулював біологію в 9 класі, а тому не розуміє звідки беруться діти. Точно не від тертя пестиком об пестик ))

Загальне позитивне враження від книги трішки підпортили наявні в тексті русизми, як от «голубий», «одівається», «обіда», «лишні» тощо. Особливо слово «дальше», яке фігурує скрізь замість слова «далі». Добре було б, якби автори не лише писали, а й самі читали свої твори, бо граматично оформлений твір не менш важливий, аніж цікавий сюжет.

Я не є прихильником подібного жанру. Швидше, навпаки, але автор вклала в своє творіння багато емоцій – і це відчувається. Книга отримала багато схвальних відгуків від вдячних читачів, зайняла достойну нішу у своєму жанрі і мені хочеться сказати наостанок лишень – браво автору за оригінальність та сміливість, так красиво та естетично описати гомосексуальні потяги далеко не кожен зможе.

В якості епілогу перефразую відому фразу з Бібілії: «Вампіру - вампірово» )) Кого захоплює пристрасний світ ваміпрів, гарячий секс та «тройнічки» - велкам у таємничий Всесвіт під назвою «Дампір».