Дисклеймер!

Якщо ви читали хоча б один мій твір, то могли здогадатись, що я не люблю ось ці всі "мі-мі-мі" і "чмоки-чмоки". Як людина, що виросла на The X-Files та книгах Стівена Кінга, я вважаю, що якщо від історії в мене не стало волосся дибом, то це фігня, а не історія. Тож змусити мене прочитати любовний роман — це завдання з трьома зірочками. 
 

Тепер щодо самої книги, яку я прочитала і про яку хочу сьогодні поговорити. По-перше, як би автор був хтось інший, я б її не читала взагалі. Просто тому, що це не мій жанр. Та до самої пані Лади я відношусь добре. Тож вирішила себе якось перебороти. 
 

Книга називається: Ти мене зрадив

Кількість сторінок: 87 (Хоча насправді менше. Попадались порожні сторінки)

Теги: #зрада #вільністосунки #обмантапомилки

Анотація:

Я відкрила двері квартири та тихо увійшла, зняла легкі босоніжки й пішла до кухні. Я хотіла приготувати романтичну вечерю й порадувати коханого, але раптом почула якісь голоси. Вони лунали з спальні й належали Віктору та ще якіїсь жінці. Підійшовши ближче стала прислухатися до голосів. 
– Вітю, й довго це триватиме? - запитала жінка й її голос був дуже знайомим.
– Що саме? - перепитав чоловік.
– Наші стосунки. Ми й надалі будемо ховатися наче діти тримаючи в дурнях наших знайомих й твою Лану. 

Переживши зраду чоловіка Мілана думала, що гірше вже не буде. Та чи могла вона подумати що колись сама стане розлучницею. Знову переживе зраду й наче фенікс повстане з попелу.

Історія починається доволі стандартно, як на мене. Дружина прийшла раніше і побачила свого чоловіка з коханкою. Трагедія? Зрада? Біль? Так, але це в певній мірі кліше для мелодрам. І ще одне "так" — я знаю, що таке мелодрами. Моя бабуся дивилась "Санта-Барбару" і навіть намагалась мене на це підсадити, розповідаючи, що сьогодні такого страшного наробив Дон Хуан і від кого на цей раз завагітніла його дружина, яка була вже 10 років в комі. Чи то він був в комі? А, зараз це не важливо. Продовжуємо читати далі...

Намагаючись пережити зраду, жінка йде у відрив і, доволі сильно так напившись, знаходить собі кохання на одну ніч. Проте Гліба такий розклад не влаштовує і він переконує її розпочати хоча б стосунки без забовʼязань. По суті, вибив собі безліміт і право приходити, коли забажає. І він приходив. Та от незадача, кожного разу, як приходив, закохувався все більше.  Та й Мілана наче як починає до нього відчувати якусь симпатію. Здавалось б, хепі-енд, а хрін вам! Це тільки початок! Далі самі читайте!

******************************************

Як я вже сказала на початку, я не фанат подібних історій. Та під час читання якоїсь важкості не було. Історія написано легко. Героїв теж вистачає. Єдине зауваження — вони погано пропрацьовані. Ну, не вистачало мені місцями описів їх емоцій чи якихось роздумів. Без них було враження, що всі, крім Гліба і Мілани просто грають свої ролі. Не відчувалось, що вони живі люди.

Я знаю, що описи — це болюча тема багатьох авторів букнету. Я сама ще набиваю руку в тому, щоб навчитись давати їх правильними порціями. Але все ж таки хочеться трохи зазирнути в макітру героя і побачити, як він все це бачить? Як він взагалі відчуває те, що відбувається?  Тож маю надію, що автор все ж таки допрацює історію і покаже нам більше тарганів, які живуть в головах героїв. Особливо мені сподобалась Аліна. Я б хотіла побачити більше її тарганів і те, звідки вони взагалі взялись? Мене ще й не відпускає фраза Гліба про те, що вона здатна вилити кислоту в обличчя конкурентки. Хоча протягом читання в мене склалась інша думка про неї.
 

Висновок: історія на один вечір. Хоча якщо ви полюбляєте мелодрами, можливо, будете перечитувати щовечора. 

А я йду в бік заходу сонця...