Привіт, любі)
Опівночі говорить Славко https://booknet.ua/book/obirayu-sebe-b425939
Ох вже ці підліткові емоційні страждання! І в хлопців, і в дівчат бувають дуже потужними. Славко сам по собі закритий і з комплексами, а Ліра поглинає емоції, наче губка. Доводять одне одного до межі без кінця.
Та, можливо, в цьому всьому і є сенс.
Гойдатися на максимумах та мінімумах, щоб з часом навчитися утримувати баланс. Хіба ні?
На мою думку, кохання саме таким і має бути. На межі здорового глузду, щоб вимучити одне одному мєнталочку з самого початку, а потім, або розійтись, наче в морі кораблі, або створити щось дійсно справжнє.
Мене тішать ваші коментарі)
Особливо про зіпсоване життя Ліри, якщо вона буде зі Славком. Ми маємо з вами різні погляди, однозначно. Мої поєднують в собі хворобливу раціональність та сповнені романтизацією об'єкта кохання.
В цьому вся ваша авторка...
В будь-якому випадку маю надію, що ця історія вам подобається, бо найцікавіше тільки попереду.
Обіймаю, зустрінемось в коментарях!
Ваша Лоре Лея
2 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВід природи не втекти. Між цими двома однозначно прописане справжнє кохання, яке зможе і все вибачити, і відродитися, і все забути.
Nataliya Parfenyuk, Гарно сказано, дякую
Вважаю, що вибачитись ніколи не пізно. Адже хтось косячить по молодості і не відразу доходить... А хтось по зрілості, але гордість заважає...
Лоре Лея, )))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати