Завтра вас чекає знижка на книгу "Сонечко для вампіра". Якщо ви любите гумористичне фентезі — це для вас.
 

— Який я "чоловік"...? — тихо промовив Коул, грізно свердлячи мої очі. Він нарочито підійшов впритул і став по сантиметру нахилятися ще ближче, втискаючи мене у стіну своїм корпусом. — Злий, Віліан. А знаєш, чому?

— Бо уніформа не підійшла? — намагалася розрядити атмосферу, але певно його зачепило за живе, бо навіть куточок його губ не смикнувся.  Натомість Коул торкнувся долонею моєї щоки і змусив здійняти лице вище та слухати.

«Бо одна маленька відьма досі не вірить, що я маю до неї почуття» — почувся чужий  голос у моїй голові, викликаючи дивне тремтіння. Я тонула в його червоних очах та не могла відірвати від них погляду. Здавалося, що він наклав на мене якесь закляття, примушуючи підкорюватись й мовчки дивитися, як його губи торкаються моїх, залишаючи гарячий поцілунок.