Вітаю, мої любі Натхненники!!!

Запрошую до неординарної книги.

Безкоштовно.

Коли настане день

— Де ти живеш?
  — Я?...
  Я посміхнувся до неї і похитав головою.
  — Так, ти.
  — В іншому кінці міста. Взагалі не знаю, як мене сюди занесло. — Ледь стримуючи себе, щоб не розплакатись остаточно, вона обійняла себе руками за плечі. — Я зараз викличу таксі і поїду звідси геть.
  — Я тебе відвезу.
  — Ні, дякую.
  — Не бійся. Я не псих.
  — От, так психи і говорять. — Засміялась вона.
  О, Господи! Цей сміх, наче залоскотав моє серце. Це нереально.
  — Ти можеш запитати будь кого в клубі, що я нормальний… ну майже… — Глитнувши я, видавив із себе посмішку.
  Вона дивно на мене подивилась, наче розгадувала ребус, чи складала пазл. По моїй шкірі, наче пройшов її погляд, який шукав доказів, що я нормальний, але я не такий.
  — Я зараз до тебе доберусь. — Пролунало не тверезе залякування «вилупка».
  — Добре. — Голос Янгола залоскотав мої вуха. Вона говорила до мене і я реально очманів.
  — Ти дозволяєш себе підвезти?
  — Ви ж самі запропонували… Чи вже…
  Я її перебив, боячись, що ситуація може повернути в інший бік.
  — Прошу. — Я подав їй руку, щоб вона переступила через ноги недолугого залицяльника. Її ніжні, але дуже холодні пальчики опинились в моїй руці і я забувся, як дихати. — Моє авто стоїть ось там. — Я вказав у бік, і не відпускаючи її руки, закрокував з нею до автівки.
  — Я наробила вам проблем. Пробачте. — Промовила вона, коли я відчиняв перед нею дверцята.
  — Ви тут ні до чого, це все ваш…
  — Колишній. — Вирвалось у неї, і вона глитнувши, зашарілась.
  Хоча на вулиці і була глибока ніч, але найближчі ліхтарі дарували мені можливість бачити її прекрасне обличчя. Ці очі – можуть звести з розуму будь кого, хто відноситься до чоловічої статі. Я зачаровано дивився на неї, а вона не розуміла, що відбувається.
  — Це добре.
  — Що, добре?
  — Що він колишній. Нема чого такій дівчині водитися з такими бовдурами, як цей екземпляр.
  Вона засміялась.
  — Мене звати Ліза.
  Я широко посміхнувся.
  — Дуже приємно, Лізо. — Я смакував її ім’я, мій язик увімкнув всі рецептори. — Мене звати, Ян.
  — І мені дуже приємно, Яне. — Вона всілась у авто, і я зачинивши дверцята, поспішив на місце водія.
  Всівшись, я запитав адресу і, як тільки її взнав, завів мотор. Зрушивши з місця, ми поїхали у ніч, яка точно подарує нам щось нове. Мені це точно.
  Я повернув голову у бік і побачив, як вона крадькома витирає сльози, які струмками бігли по її бездоганному обличчі.
  Десь у мене були серветки.
  Відчинивши бардачок, я ненароком розсипав цукерки M&M's прямісінько на свою супутницю. Ліза підставила рученята і зі сміхом, крізь сльози почала ловити веселку з цукерок до рук.
  — У тебе неймовірно гарний сміх. — Вирвалось у мене. Ліза припинила сміятись і мене це засмутило. Я бовдур одним словом.
  Вона подивилась на мене, тримаючи цукерки в долонях.
  — Дякую. Е-е-е… ти їх любиш? — Вона підняла долоні, вказуючи на різнокольорові цукерки.
  — Якщо чесно, то просто обожнюю. Тепер ти знаєш, мою страшну таємницю. — Засміявся я.
  — А вона в тебе одна?
  Я вчепився за кермо з такою силою, що на руках заграли вени. Вона ніби читала мене,… ніби знала, що щось зі мною не так.

#Психологічний роман.
#Фобії, страхи... і їх подолання.

Запрошую до новинки

Книга “Шалена ніч у Нью-Йорку” 

Мій телеграм: приємні бонуси і лише тут промокоди

Мирного неба!!!

Героям Слава!!!