Вітаю, любі читачі!

Сьогодні в історії “Бунтарка на одну ніч” вже є свіжа продочка) 

– Ця картина моя! – добиває мене.  

– Он як? Цікавий поворот! 

– Ні, Демиде, – вона підіймає на мене розгублений погляд. – Ти не так зрозумів. Тобто я не так сказала!  

– Гаразд, розкажи тепер “так”. З радістю послухаю.  

– Дарма ти. – зітхає. – Ця картина справді належала мені. Більш того, її намалювали для мене… 

– Цікаво, продовжуй! 

– Не буду продовжувати, якщо будеш дивитись на мене… так… – раптом видає і сердито складає руки на грудях. Вирішила показати зубки?  

– Тобто картина пропала в мене, але дивлюсь не так знову таки я? 

Читати книгу можна тут) 

***

І нагадую про свої соцмережі. Там бувають анонси і розіграші) Щоб підписатись на сторіночку – натискайте картинку соцмережі.