Рецензія на "Пори року. Зникнення зими"

Що ж, вирішила і я спробувати написати повноцінну рецензію, так як читаючи інших авторів, зрозуміла, наскільки це гарний спосіб зацікавити читача та підштовхнути його до знайомства зі справді якісними книгами. А оскільки досвіду в написанні подібних текстів в мене немає, тому й вирішила потренуватися на моїй першій та улюбленій книзі, з якої й почалося моє знайомство з букнет в якості читача, а пізніше і автора. Чесно кажучи, читач я досить вимогливий і зацікавити мене вкрай важко. Я належу до тих людей, які можуть легко кинути читати книгу, якщо мене вона не зачепила з перших рядків.

Так от, «Пори року. Зникнення Зими» талановитої авторки Hanna Trunova якраз належить до розряду тих книг, які зацікавлюють з перших же рядків і викликають бажання негайно продовжити читання. Чому — опишу далі більш детально, адже і сюжет, і герої, і сам стиль написання, безумовно, на вищому рівні. Це справді якісний, продуманий та оригінальний роман, який впродовж читання викликає дуже багато різноманітних емоцій. Змушує і сміятися, і плакати разом з героями, занурюватись у їхній світ з головою настільки, що забуваєш про все навколо.

До речі, з Ханною я знайома дуже давно, ще, напевне, з 2014 року. Ще тоді я починала знайомство з її чудовою книгою, хоча вона дуже відрізнялася від тієї, якою стала зараз. Тільки рік тому Ханна повністю переписала роман, збагатила текст та сюжет, зробила героїв більш живими, характерними та харизматичними.

Роман «Пори року. Зникнення Зими» написаний в жанрі підліткового фентезі, де найголовніша складова сюжету — це саме історія двох побитих життям підлітків, які мали нещастя стати жертвами не тільки заборонених почуттів, а й надскладних життєвих обставин. А все тому, що вони були від народження обрані на особливі ролі — королеви та охоронця у світі Пір року — цивілізації, яка існує поряд зі звичайними людьми, але має певні відмінності, про які й буде трохи нижче.

Історія їхнього кохання ніби приречена з самого початку, адже вирішують їхню долю не вони самі, а хтось із вищих чинів, які поєднали їх задля важливих урядових цілей, які тісно переплітаються з історією та традиціями. Що ж це за цілі такі? Відповідь проста — влада та мир серед усіх представників Пір року. Союз королеви та її охоронця існував століттями і мав досить суперечливу історію, хоча й був створений, на перший погляд, задля корисних цілей. Це щось схоже на шлюб, укладений не самими нареченими, а їхніми батьками задля певної вигоди. Тільки от різниця одна — такий союз приречений з самого початку, адже має погану історію і завжди закінчується смертю охоронця і зламаною психікою королеви, яка, по чуткам, сама його і вбиває. Таке собі прокляття, яке існувало роками та ніколи не змінювало сценарій, ніби було вирішене кимось ще на початку.

Починається все з того, що звичайна 16-річна дівчина Діана, яка страждає частковою амнезією та нічними кошмарами, зустрічає загадкового хлопця, який щось про неї знає. Саме він з часом і відкриває Діані її надважливу роль — стати королевою у світі Пір року — надлюдей, які відрізняються від усіх інших жителів планети здібностями, розумом, здатністю до регенерації та довшим життям. Ну і що головне, Пори року — це така собі окрема цивілізація зі своїми законами, традиціями та багатою історією. Вони поділені на Зиму, Літо, Осінь та Весну — окремі міні цивілізації, представники яких відрізняються одне від одного зовнішністю, характером та темпераментом. А ще є Єдині — ті, що не належать ні до однієї цивілізації, але частково поєднали в собі риси і Зими, і Весни, і Осені, і Літа. Вони — така ж частина Пір року, от тільки іншими представниками чомусь вважаються помилкою природи. Діана як раз із роду Єдиних і саме вона повинна в майбутньому стати наступною королевою та переїхати в замок свого охоронця — Зимнього, яким і виявився цей загадковий хлопець Майк.

І здається, все повинно складатися у кращих традиціях книг про принцес — шикарний замок, слуги, дорогі сукні, бали, прекрасний принц поруч в ролі охоронця Майка, який обраний ще й на роль її коханого, ну і загалом, казкова історія того, як звичайна дівчина стає центральною фігурою в особливому світі. Однак, чи справді все так просто і прекрасно, яким здається на перший погляд? Ось тут і криється основна інтрига роману — інший бік прекрасної на перший погляд реальності.

Що, якщо королева і її охоронець — просто маріонетки в руках закулісних ляльководів? Що, якщо їхній союз має певне призначення — комусь вигідне, і має обов'язково розвиватися по складеному заздалегідь сценарію? Що, якщо майбутня королева із роду Єдиних — зовсім не казкова принцеса, наділена владою, а лише фігура на шахівниці, якою і має намір керувати хтось із закулісся? Що, якщо ні Діана, ні Майк не мають свободи вибору і просто повинні стати черговими фігурами в руках більш впливових осіб, котрі і пишуть історію Пір року? Що, якщо їхня доля вже заздалегідь визначена і змінити її — означає піти проти системи та накликати на себе біду? Ну і головне питання, яке червоною ниткою плететься між рядків всього роману — що означають слова «сонце закувати у кризі» і чому ця фраза так тісно пов'язана з охоронцем та його королевою?

Що ж чекає наших героїв? Чи зможуть вони зламати систему та піти всупереч уготованій їм долі, або ж стануть черговими маріонетками? Як буде розвиватися їхня особлива та неповторна історія, про підводні камінці якої вони обидва добре проінформовані? І що, якщо колись обов'язково з'явиться Темний Лорд — головний лиходій історії, вбивця батьків наших головних героїв і перший злочинець в світі Пір року, особистість якого — загадка?

Я можу багато говорити про цю книгу, так як щоб не написала, розумію, що навіть маленьку частинку не відкрию того, про що ця неймовірна історія. Цей багатогранний роман має безліч сторін, про які хочеться розповісти, але я себе стримую, щоб уникнути спойлерів. Але головні герої «Пір року» варті особливої уваги, тому хочу розповісти про них більш докладно.

 Діана

1. Діана — головна героїня історії. Дівчина з перчинкою, яка певний час страждає від кошмарів і не пам'ятає свого минулого. Ханна розповідала, що спочатку ця героїня малювалася їй, як спокійна та  сором'язлива, але потім вона зрозуміла, що майбутня королева, яка має намір іти всупереч системі, просто не може бути такою. Саме тому Діана — це Майк в спідниці. Вона цілісна та сильна особистість, яка, не зважаючи на запальний характер, вміє бути й ніжною, і турботливою, що особливо помітно по розвитку її історії з Майком.

Майк

2. Майк — ще один головний герой роману, розділи від нього я читала з особливим захопленням. Спочатку здається холодним грубіяном, який постійно то підколює Діану, то захищає, то відштовхує її від себе, то, навпаки, притягує. Він постійно веде боротьбу з самим собою, заперечуючи свої почуття до Діани. Намагається здаватися антигероєм, щоб вона мала про нього погану думку і навіть не думала довіряти. Здається зверхнім та гордим, холодним та досить жорстким, але все це лиш маска для захисту Діани. Він пережив певні події в минулому, що зламали його і спонукали стати тим, ким являється зараз. Але, незважаючи на це, Майк — однолюб і хлопець, за спиною котрого Діана завжди відчувала захист. Він вміє бути і ніжним, і турботливим, однак коли Діані щось буде загрожувати — буде найжорстокішим з тими, хто хоче їй зашкодити.

Денис

3. Ден — минулий кращий друг Майка, харизматичний красень, який постійно фліртує з Діаною та конфліктує з Майком. Уїдливий, хитрий, підступний, однак привабливий же ж гівнюк, так як незважаючи на всі ці якості, вміє підкорювати жіночі та читацькі серця. Завжди поява Дена супроводжується в моїй голові певною тривожною і водночас манливою мелодією, а його хитрий прищур очей я навіть зараз бачу в уяві. Які в нього цілі щодо Майка та Діани, ну і який бік він потім обере?

В романі багато інших не менш цікавих персонажів, за якими цікаво спостерігати. Чого тільки вартує Любомир, особистість якого не до кінця зрозуміла, Влад, який повністю відображає сутність Зимніх, Макс та Мей, взаємодія яких — то особливий вид мистецтва. А який запал створює вертихвістка Дафні, яка конкурує з Діаною і бігає то за Майком, то за Деном! Всі вони доповнюють історію та роблять її захоплюючою та цікавою, продовження якої я завжди чекаю з нетерпінням.

Які мої особисті враження від роману? Думаю, по тій докладній дисертації зверху вже все й так зрозуміло. Я готова постійно обговорювати сюжет та героїв, думати над можливим розвитком подій та аналізувати кожне речення. Книга змушує багато над чим задуматись, а це безумовний плюс. Що ж стосується конкретних переваг, то я хочу виділити:

1. Сюжет.

Це справді цікавий авторський світ Пір року, який має свій устрій, історії та традиції, а також певну темну таємницю, яку хочеться розгадати. Все ніби ясно, але за кулісами все одно ховається безліч темних загадок, які поки що до кінця не зрозумілі, але по розвитку історії поступово відкриваються. За це я і люблю книги — щоб була присутня таємниця. Певна інтрига, яка буде постійно підштовхувати шукати сенс між рядками. Я таке просто обожнюю!

 2. Герої.

Вони справді живі та привабливі, але зовсім неідеалізовані, зі своїми слабостями та перевагами. Діана — дуже близька мені душа, і я думаю, кожна з читачок побачить в ній щось своє — відображення власних думок, сумнівів, страхів, почуттів. А її поступове зближення з Майком — тут готуйтесь, що сироти по тілу бігатимуть постійно. Майк — то взагалі моя любов. Він просто ідеал хлопця, в якого можна закохатися по вуха. То інтригує своєю загадковістю, то злить надмірною холодністю, то захоплює подих від проявів ніжності і пристрасті. А ще він настільки травмований з дитинства і тому надягає маску відстороненості — ну тут взагалі ван лав. Таких непростих героїв я просто обожнюю.

3. Інтрига.

Хоча в романі не так багато екшну і подій, але напруга присутня в кожній главі. То в діалогах героїв, то в спогадах, то в таємницях, що поступово відкриваються. Книга спонукає до різних думок та емоцій — а це чи не найголовніше в читанні. А ще тут постійно відчувається закулісна темна енергія, не в плані магії, а в плані якоїсь невидимої загрози, яка ніяк не проявляється, але все одно присутня. Це щось новеньке для мене, як читача, і від цього ще більше вражень від прочитання.

 4. Стиль написання.

У Ханни дуже самобутній, незвичний та легко впізнаний стиль — я ще нікого не зустрічала зі схожою стилістикою. Мені постійно хочеться перечитувати кожне її речення і виписувати нові слова. Переплетіння виразів та метафор просто вражаючі! При читанні я ніби спостерігаю за роботою художника, який не тільки дбайливо змішує фарби і винаходить свій новий, рідкісний відтінок, а й дбайливо вимальовує найменші деталі, щоб в результаті вийшов справжній шедевр, який захочеться довго розглядати. Текст Ханни настільки багатий на рідкісні синоніми, що у вас буде бажання читати і нотувати водночас, щоб збагатити власну мову і стиль.

 5. Діалоги.

Книга на дев'яносто відсотків з них і складається. Вони довгі, змістовні, живі та насичені. Через них відкривається характер та думки героїв. Вони інтригують і змушують відчувати безліч емоцій. І хоча я завжди казала, що люблю книги з подіями, але тут яскравий виняток, коли діалоги викликали більше емоцій та різноманітних почуттів, ніж сам розвиток сюжету. Цей роман саме про зближення двох людей та їхню неймовірну історію кохання та відчаю, приреченості та надії.

 6. Атмосфера і сенс.

Тут все на вищому рівні. Книга сповнена темних контрастних забарвлень із безліччю архаїчних особливостей, за якими так цікаво спостерігати. Чого тільки вартують ці витончені вбрання в другій половині роману та темні, освітлені лиш свічками вишукані кімнати замку, які досліджує Діана! А бали з моторошною атмосферою, від якої так і бігають мурашки по шкірі! Я ніби дивилась голлівудський оскароносний фільм. Неймовірні враження.

Чи рекомендую я цю книгу? Безперечно! Ви отримаєте просто незабутні враження, закохаєтесь в героїв і проживете одне маленьке життя, яке точно запам'ятаєте надовго! Сто тисяч мільйонів катавась із десяти, як каже Ханна. Тому приємного читання!