Кукусіки! Не чекали мене? А я приходжу без запрошення. Так би мовити, неочікувано та приємно:) Короче, не втрималася. Канікули канікулами, але от перед літом потрібно піти красіво))) Бо я думаю, що ловити мене в інших блогах доволі складна справа. Хах, перепрошую. 

І так, чи готові Ви, мої сонечки, до величезного зарядження позитивчику?))) Хто ні, зараз виправимо! Не підете без сміху, чи хоча б посмішки. Зрозуміло?!) 

Пристебніть ремені безпеки та готуйтеся до веселенького!!! По-їхали!))) 

Це відбулося вчора. Моя бабуся приїхала додому, так би мовити, сюрпризом. Ми посиділи та послухали її веселі пригоди з села. І мені здається, що якби бабуся була б автором книжок, то це були б гумористичні оповідання про літо. І писала б вона ой як класно! А одну пригоду я вам все ж таки розповім: 

Шукали усім селище м старого п'яницю. Вже й поліцію викликали, і родичів позбирали... Як то кажуть, ні гу-гу, ні га-га. І йде моя бабуся(називайте її пані Ніна) по доріжці. Бачить на велосипеді ще одного "красеня". Ну і спитала його про того старого, що загубився. І відповідає чоловік(на хвилиночку) з повною серйозністю: 

-Його забралі ці, енопланєтянє! 

-Як забрали?-не розуміє бабуся моя.

-А ось так,-відповідає чоловік,- взяв і на нєбо! 

От ми реготали потім!) А виявилось, що п'яниця десь зі своїми друзяками загуляв. От таке буває:) 

Ми ще побазікали, а наступного дня... Випускний! Останній бал... Останній... Короче, Скрябін тепер з голови не йде))) І знаєте у кого це свято?) У моєї любої сестри!!! Тоож поплескаємо в долонці та скажемо усі щиро привітання:) 

Як я плигала з тим телефоном! Ой, Леле! Ще й якась бабця не давала нормально познімати. А я ж височенька, тому то плигала, то ставала навпочіпки... Я ж доволі добра, тому тій бабці нічого не сказала. А всередині як же ж кричала на неї! 

Короче, ледве не розплакалась. Бабуся ж взагалі почала ревіти. Еге ж, її онучки тепер йдуть у доросле життя! Такі маленькі були... Такі гарненькі... А зараз що? Одна в мед, інша в пед. Ох, і часи біжать, як скажені коники по полю!) 

Віддавши нам букетики, пішла сестра з подругою пити кавусю. І як я з тим букетом додому дійшла! Сонце пече, Вікуся вмирає... Очі кажуть:"Бувай". Зате мама стала моєю групою підтримки. Купила навіть кавусю))) Йшла до закладу красіва, а дійшла додому, як ота вмираюча білка. Ще й волосся спадає на плечі, і таке руде! Аж гай шумить!) 

Короче кажучи, ледве допленталась до хати. Квіти вже поцілували неодноразово землю... І я нарешті змогла лягти на ліжечко та відпочити. Ох і плясала сестра! Ох і танцювала!) І хлопець квіти подарив, і бабуся, і мама... А нести прийшлося ті букєти мені! Мені, бідній авторці, яка хоче відпочити...))) Та я ж добра, ще й таке свято! Отож бо! Можна і потерпіти! 

Тож переходимо до привітань. Хочу побажати кожному, хто завершив школу щастя та здоров'я! Вітаю вас, автори-школярики(якщо ви мене читаєте), або ж вчителі, чи минулі школярики... Нехай життя буде яскраве та гарне! І йде легенько та приємно))) 

Обіймаю, дарю вам ці ясні квітусікі та уходжу в літо мрій:) Не сумуйте, добре?) 

І ще раз привітаємо в коментарях мою сестру! Обожнюю вас, бо ви і стали моїми друзяками, і групою підтримки(еге ж , сумнії вірші поки не пишу), і однодумцями... І тими, хто скаже:"Не роби так. Пиши ось так". Дякую кожному! Мені було дуже приємно з вами спілкуватись:) До нових зустрічей! 

Телеграм група для частішого зв'язку

На зв 'язочку ♥️ 

Просто Віка)