Вдячність та позапланова продочка)

Вітаю, любі читачі!

Сьогодні на книгу “Бунтарка на одну ніч” відкрито передплату і я дуже рада вашій підтримці і тому, що багато з вас лишаються з героями. Попереду нас чекає багато цікавого! Дякую!

А в знак вдячності за підтримку сьогодні ще одна позапланова продочка.
Уривок: 

Як вона взагалі тут опинилась? Звідки знає батька? Це тому вона викрала картину? Щоб… І тут я добряче спіткнувся. 

Щоб що вона її викрала? Підставити мене? То чому тоді сказала, що це я її передав? Що взагалі за чортівня відбувається? 

Питання без відповіді, та я знаю, хто може пролити світло на них! 

І, щойно юрба науковців-мистецтвознавців виносить Ладу в коридор, непомітно, мов побитий пес, крадусь за нею. В коридорі батько обіймається з колегами, його очі горять щастям. Він розумію, що захист вже в його кишені. Сьогодні все показано і зроблено. Та… мене зараз цікавить не це. І, щойно я опиняюсь позаду Лади в вузькому коридорчику та бачу маленьку прочинену комірку, мені остаточно зносить дах. Хапаю за тонку талію, закриваю їй рота долонею і тягну в ту комірку, доки ніхто не дивиться. Вона намагається вирватись, та сили в нас нерівні. 

– А тепер, Ладо, ти мені все поясниш! – кажу, відрізаючи нас від світу маленькими дверцятами комірки. 

Читати книгу можна тут) 

***

Приємного читання! )

І нагадую про мої соцмережі) підписуйтесь, щоб бути в курсі всіх подій і новинок)