Гарячі боси!!!

Вітаю, любі НАТХНЕННИКИ!!!
НА КОЖНОГО ІЗ 4 БОСІВ – ЗНИЖКА 15%

Спекотно… ніжно… солодко…весело… життєво…

ОБЕРЕЖНО!!! SO HOT !!!

 

"ТИ МІЙ БОС?!" 

1uPmhLbNDl-AD_i6rR4jYJw_h8bEzGcIyf96SZXK_humrri0vFW8lgqmSg7Myh1WYeOsPr1aPFPyqBNggUkbpsL0HrBuZQ2oa6dta_RqR9mlFmDizeZVYUSBxM0E1TUvR-RJ2pWJJUKGEi_1DWSjsDE

Уривок:

— Що таке?

— Ти, ще запитуєш?! — Любов забрала його руки зі своїх стегон, поправила спідницю і промовила: — Я звільняюсь!

— Ти жартуєш? — На обличчі з’явилася півусмішка, яка натякала на те, що цьому не бути.

— Це виглядає так? — Фиркнула вона. — Відійди… і дай мені встати.

Роман і не думав цього робити.

З якого дива?! Він тут бос.

— Я шукав тебе. — Проігнорувавши її прохання, він навпаки, ще ближче нахилився до неї.

  Її тіло покрили мурашки. Його гаряче дихання обпікало її обличчя. Вхопивши аромат кави… та елітного парфюму, вона забулася, як дихати,… але…

  — Навіщо? — Хмикнула вона. — Щоб запросити на весілля?

  Роман широко і самозакохано усміхнувся.

  — Ревнуєш? — Він нахилився до неї. Стиснувши зубами мочку її вуха, він почув свою солодку Сирену. 

  Любов вигнулася під його діями.

  Що вона робить?! Капітуляції не буде!

  — Це не я повинна ревнувати, а твоя наречена,… яку ти обманюєш, як останній козел. А я виявилася… просто дівчиною, яка потрапила до твого ліжка… списку… чи, що у тебе там… — Любов образливо подивилася йому у вічі.

  — Це не так. Ти неймовірно мені сподобалася. Це правда. — Він дивився у її зелені очі і губив слова. — Те, що було між нами…

  Любов фиркнула і додала:

— Було помилкою. Моєю помилкою.

Роман нервово облизав губи.

— Ні. І ти це знаєш. — Він обійняв її за талію, і нависаючи над нею, додав: — Я б повторив усе, що було, - і гадаю ти також. — Роман нахилився і торкнувся полуничних вуст.

 Любов забрала свої губи від ніжного поцілунку, хоча це було важко. Понад усе на світі, вона зараз хотіла його. Але… вона ніколи не була коханкою і не буде.

— Так. Я б хотіла все повторити. — Чесно зізналася вона.

 Роман гадав, що світ зупинився і є лише вона… він і це зізнання.

 — Полуничко… — Його руки стиснули її талію.

 — Проте… я не сплю з чужими чоловіками. — Вона посунула його, зіскочила зі столу, і тихо промовила: — Прощавай.

  Вона дійсно гадає, що він її відпустить? Розмріялася!

 

   "Я ТВІЙ БОС!"

EagqirPsv4_hBUPcPkucXtgKj15Nd9eh8u98gy499QgC3fBDdeqJdf73QnYSByWwrQWqBTjOPrChM5dkXl1HtpncFOnYCFYTbcjIlOyl0JrIus6FrdAIQi5N_yCkyYQFee9inss9U6u2pkgdd3Y0G5g

Уривок:

— Чому я не полетіла економ класом?!... — Зашипіла вона, ховаючись від Алекса під подушкою.

  — Тому, що ти обожнюєш свого боса і не можеш далеко бути від нього. — Алекс шкірився і підкидав горішки до рота.

  — Така самовпевненість на грані безумства, вас, до добра не доведе. — Процідила вона крізь зуби.

  Алекс нахилився і його рука опинилася на її стегні.

  — Ну, якщо я трохи «того», тоді я можу робити все, що хочу. — Алекс розвернув її до себе, і нависнувши над нею, промовив: — Ти довго будеш опиратись?

  — Чому саме, - опиратись? — Анна відчула, як жар від його тіла передається їй, як їхнє серцебиття перегукується під тонкою одежею, як їхнє дихання обпікає губи.

  — Нам. — Алекс лагідно торкнувся її шиї губами і відчув, як вона тремтить.

  — Нам? — Анна засміялась, але скоріше це була захисна реакція її розуму, бо тіло вже почало підіймати білий прапор.

  — Так, нам. — Алекс знову поцілував її.

  — Я не нам опираюсь, — Анна тихо зітхнула, але треба недочувати, щоб це не уловити. — Я опираюсь граблям, на які вже наступала.

  Алекс випрямився і влігся на своє місце.

  Анна відчула його біль і хотіла забрати ці слова сказані в гніві, але… Вона закусила губу, майже до крові. Біль розривав їй груди. Те, що вона щойно йому сказала, це був не гнів, вона знала, що таким чином образить його, відверне від себе, - тому промовила те, що промовила. А тепер… тепер їй боліло.

  — Круто. — Алекс прокашлявся і додав: — Ким я тільки не був: Тиран; самозакоханий; здвинутий… — Він задумався, а потім риторично запитав: — Гадаю, Олександр Олександрович теж враховується. І от, я вже – граблі. Якась деградація зі швидкістю світла.

  Анна засміялась крізь сльози. Йому боліло, але він давно розкусив її, що її власні слова завдали їй такого ж самого болю.

  — Ви не були граблями,… але Тираном так. — Анна повернула голову і зустрілась з його очима, які задоволено блищали.

  — Дякую, Анно. — Засміявся він. — До Тирана я звик.

 

 «ТВІЙ БОС – Я!»

aavHwe2LAaMFEbFQms37ZlHB_itwwcUuUTZh7um_V8HzAtooYN5u24SgmZ70WyiuDFW9mo8nuMgLWDzKLYWMX6okdiN5iiJm2V61-u_QGQBlhbGosRG4EmhGlOkJvzmpMWQYRCWkTyiE7BwdRAeGnFw

Уривок:

Те, як вони увірвалися до квартири Єви, можна було назвати одним словом – апекс. Швидкість роздягання на поворотах і кидання речей навмання не заважало цілуватися, і задихатися в обіймах одне одного.

  — О, Боже. Єво… Ти вся… палаєш… — Він провів долонями по її талії і нижче. 

  — Адаме… — Єва усміхнулась, і зробивши крок назад, залишила незадоволеного боса стояти на місці.

  — Що таке?

  Єва грайливо відчинила шухлядку, і діставши з неї наручники, усміхнулась, дивлячись у потемнілі очі Адама.

  — Ти обіцяв…

  — Що, ще є в чарівній шухлядці?... — Він рушив до неї, і опустивши руку до шухляди, дістав стек.

  Єва провела язичком по губі і вся спалахнула під поглядом Адама.

  — Це буде покарання чи…

  — Іноді ти поводишся, як погана дівчинка і мені кортить тебе покарати, але сьогодні це буде – заохоченням.

  — І чому сьогодні таке потурання?

  — Щоб ти знала, що отримують слухняні дівчатка. 

Хотілося б уривок більший, але ця книга суцільний вогонь. 

 

«БОС ТУТ Я!»

0jlMYI-IFnWyMVe1HL7Tl-48lBa9d9p0PpzCE_tfqya2DBeecjBiShLu4Lop3oXkUS5GSF9iElRnTgc06VRd9g77MzlvpL0e26_bS-ZvxfCRadquYGFkw4hqffMvYaU1dl56WOvUU4FFzdzH211BnSQ

Уривок:

— Красунчику… Це все… — вона намагалася говорити, але його поцілунки забирали її волю. — Це все… неймовірно... М-м-м… Але… нам треба зупинитись. Все занадто швидко.

  Він зупинився, почувши її слова. Його сірі очі, дивилися у глиб її шоколадних, а в голові кружляло лише одне – «Хочу її».

  — Перепрошувати не буду, бо я б не тільки це зробив зараз з тобою. Проте, я розумію тебе. І вирішувати тобі, коли досить. — Його брова вигнулась і він додав: — Але це лише на першій стадії, а потім я буду вирішувати.

  — Ти впевнений? — Її вказівний пальчик пройшовся по його шиї. Тату, сексуальні тату, які збуджували її до знемоги.

  — Так.

  — Звідки така впевненість?

  — Бос тут я!

  — Гаряче… Проте, і я люблю наказувати.

  — Цікаво.

  — Так, цікаво. — Вона повела плечем, і звабливо усміхнувшись, додала: — Проте, як ти взнаєш, що це настільки цікаво, якщо не порушуватимеш правил?

  Даниїл швидко облизав губи, і пройшовшись долонею по волоссю, посміхнувся.

  — Таких, як ти… я ще не зустрічав, Принцесо. А ти готова порушувати правила?

  Його очі пройшлися її тілом, залишаючи відчуття, наче він її торкався гарячими руками.

  — Так.

  — Гарна відповідь.

  — А ти?

  — Так.

  — Гарна відповідь.

  — Тоді…

  — Тоді?

  — Готова проїхатись? — Його усмішка стала зухвало-сексуальною з натяками на щось двояке.

  — На?..

  — Спочатку на байку, а потім…

  — Чому я не здивована, що у тебе байк.

  — Бо я той, на кого ти чекала.

  — Це тобі ще треба довести. — Засміялась Сара.

  — Якщо даси згоду поїхати на байку до мене додому, - я доведу тобі це і не раз.

тут щось цікаве

2 коментаря

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Нінчик
28.05.2024, 22:21:09

Все! Придбала всю колекцію босів і йду в загул.❤️❤️❤️

Показати 3 відповіді
Анна Харламова
29.05.2024, 20:29:06

Нінчик, ❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️

avatar
Reader Lana
28.05.2024, 18:32:55

Оце красунчиків ти підібрала❤️❤️❤️

Анна Харламова
28.05.2024, 20:20:11

Reader Lana, Дякую, моя люба!!! Приємно)
Гаряченькі, як і їхні красуні❤️❤️❤️
Обіймаююю ❤️❤️

Інші блоги
Гра в слова. Оповідання.
Привіт всім. Я вже написала оповідання для челенджу "Гра в слова". Як на мене, це було цікаво. Дякую за такі слова авторам та читачам. А саме: Марина Тітова — Затишок, Ніка Цвітан — Оптимізм, Лада Короп —
Запрошення на безстроковий марафон
Шановні колеги по перу! Запрошую прийняти участь у безстроковому марафоні. Що означає безстроковий? Читайте далі, зрозумієте. На марафон приймаються закінчені твори. НЕ має значення: - платні, чи ні (але враховуємо,
Приймаю слова для Гри в Слова!
Вітаю, друзі! Вирішив також долучитися до загального флешмобу платформи, тому приймаю від Вас максимальну кількість слів, аби створити свою історію! P.S. До речі, від кого я маю отримати естафету?
Челенж "слова"!
Отримав від Міланте Готем челенж на оповідання із словами від вас, друзі. Треба, щоб ви написали по слову в коментарях під цим дописом, підкресливши якось це слово. Слова від вас приймаю до 23.55 за Київом, 19.07.2024. Можливо,
Важливо!!! Реліквія! Новини щодо 19 розділу!!!
Дев'ятнадцятий розділ вийде в суботу 20.07.2024!!! Перепрошую за затримку. Я прихворідїла, тож можуть виникнути затримки в роботі та випуску розділів. Сподіваюся, що все мине швидше і я повернуся до роботи.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше