Прода опівночі. Трохи про мертвих.

Прода на "Есміну" опівночі. Ловіть шматочок з нового розділу.
 

— Ти...мертва? — з деякою цікавістю запитав чоловік, перш ніж потягнутися долонею до мого обличчя. Від дивного жесту, я відсунулась, мало не скаженіючи.

— Не настільки, як хотілося б, — відповіла грубіше, ніж треба було.

Зізнавайтеся, вам колись хотілося зупинити те, що ви зараз відчуваєте? В моєму житті було багато таких моментів. Інколи через психологічний біль. Частіше через фізичний. З найяскравішого... В мене пішов був набряк квінке на ніч.  Комендантська година. Більше п'яти різних таблеток не допомагали. Швидка не брала трубку. Шкіра на руках і ногах пекла вогнем, ніби в окріп занурила. На ранок злазила шматками. І так потім  більше тижня на подвійній дозі уколів для реанімації.

Напевно тому смерть в моїх книжках досить милостива дама. Мертвим не боляче.