Ми не пара, ми не друзі...

Чомусь дівчаткам завжди хочеться ясності у стосунках. Хто ми одне одному? А ти мене любиш? А на інших дивитись не будеш?

Пусте це, якщо чесно.

Але хлопці обіцяють.

Люблю, бачу тільки тебе одну! А що їм ще робити? Бажане потрібно отримати. Інструкції чіткі надані, все просто. Це як гра, хто кого.

А далі, як піде)

Брешуть звісно, або не брешуть, бо в момент обіцянки вони щиро вірять в те, що говорять. А в жінок сім п'ятниць на неділю, може думки трохи пізніше зміняться.

Частіше ж приходить розчарування. 

Бо він не такий, яким здавався, та й вона не та. То ж чи варто було взагалі будувати якісь ілюзії та неіснуючі картинки, якщо можна було з самого початку бути щирими? 

Питання риторичне.

З іншого боку без оцих гормональних спалахів людство може взагалі не вижити, тож маємо, що маємо.

Ліра вірить, що Славко її ідеальна пара, навіть потроху розчаровуючись в ньому. Все ж близькість хлопця дурманить надто сильно...

А який він той Славко насправді, дізнаємось трохи згодом) друга книга почнеться з його глав, як дехто з постійних читачів здогадався в коментарях!

Ця частина повністю належить Лірі та її емоційним гойдалкам, авторське бачення))

А оскільки мені сьогодні сказали, що мої пости лайкають виключно через моє миле личко, замість мене буде вам полуничка з мого саду!

Опівночі тут https://link.booknet.ua/XrXLZMnlOJb