Мої рідненькі!))) Хто така Просто Віка?)))

Кукусіки! І знов я завітала до вас, аби погомоніти за філіжанкою кавусі;) Хм, про що ж сьогодні побазікаємо? Така красива погода, птахи співають, усе цвіте... Навіть мій папуга Гоша не вгаває зі своїми піснями!)))

То, може, згадаємо щось веселеньке? А тепер питання:"Хто просив історії про мого брата та сестру?") Ловіть! 

Як каже мій любий Фелікс з книги"Країна Анґевіс. Втрачені мрії": 

Геть цей сум і песимізм!

Тож послухаємось його(бо Перелесників варто слухатись) і посміхнемось на всі свої біляві зубки. Зробили? Тоді поїха-а-али!!! 

Почнемо все з мого любого молодшого братика. Він просто обожнює гратися в ігри на телефоні та комп'ютері. Тож я раніше частенько з ним бавилась. Це ще коли ми вмикали ці онлайн ігри, типу "Вогонь та Вода", різні там на двох та бійки. А от гра "Undertail" стала нашою улюбленою. Я сиділа поряд з братом та дивилась, як він намагається її проходити. Оце були роки!)) А більше всього любили ми гратись у дворі. 

От одного разу знайшли курник. Він розміщується прямісінько під нашим будинком. Такий супер-маленький. І там, за розказами якихось бабусь, дай Бог мені пам'яті, були кури, чи гуси. Тож ми зайшли туди, повбирали, і зробили собі штаб. Так, тоді ми намагались робити ті штаби майже усюди. Понаносили якихось папірців, квіточок і зажили собі! Звичайно, і сестра моя брала в цьому участь. Але так сталось, що злії бабці замкнули той курник, аби ми не лазили. І більше туди ніхто зайти не міг...

Стоп! Стоп! Стоп! "Вікторіє, невже у вас більше не зосталось розваг?",- спитаєте ви мене. А я посміхнуся та продовжу оповідь;) 

Збирались усім двором. Це і хлопці дорослі( еге ж! Восьмий тоді для нас був як одинадцятий!), і малі(ну один рік багато що змінює), і ми-років семи-десяти майже всі. Тож брали старі палиці, і тоді відбувався запеклий бій! Мій брат добре так бився, захищаючи нашу територію. Але завжди перемагали чи то ті самі бабці, чи наша мама, яка кликала додомцю їсти. 

І в акулу гралися, і в хованки! Я пам'ятаю, як ховались з братом за будинками, слідкуючи за бабусями. Вони щось ходять, винюхують, а брат такий:"Агенте, бабусенція понесла до хати хліб та три літри молока. Занадто великий об'єм. Вона щось задумала!". А я така:"Вас зрозуміло. Виходимо через дві секунди та тікаємо геть! Це пастка!". 

І любили ми щось вигадувати. Брат в мене такий крутий навіть зараз. Хоча ті пригоди все ж таки занадто дитячі для нас, але згадати їх-благе діло. А от що ж любить братик?) Тренування для нього майже на першому місці. Звичайно, після відео-ігор))) Але от посміятись та щось розповісти любить він на всі сто! 

Тож переходимо до моєї сестри. В дитинстві вона не могла жити без пригод. Це зараз сходити до магазину одягу,чи пофарбуватись. А от раніше узяла палицю, і побігла бавитись!))) Чи от на дерево полізе. Та там завжди влітку стільки дітей висіло! Як отих прикрас на новорічній ялинці;) А серед усіх і мій брат, і я десь ближче до землі висю. Та зате як весело було! 

А в футбол грала теж добре. Чи ти в сандалях, чи от в капцях-байдуже. Біжиш, буцнеш ногою м'ячик, а капець такий:"Юху!" і у небо досліджувати космос. (Ми так, до речі, і в селі бавились. Станеш посеред дороги та кидаєшся тим капцем, як скажений. А хто вище, той молодець. Зазвичай, мій брат перемагав) Зате радості після забитого голу! Головне, не сильно придивлятись, бо тоді виявлялось, що ти забив у свої ворота, які складались з паркану та дерева. 

І малювати любила( та й зараз любить. Ой, як вона гарно малює! Краса!). Візьме олівці, і на годинку пропаде. От як я любила її мальописи. Навіть щось на кшталт школи робила, аби мене навчити малювати. Не сестра, а скарб! 

І побіжить, впаде, та встане й піде далі. З нею взагалі краще було не сміятись, чи ображати, бо тоді:"Бам!" і полетів Степан досліджувати космос разом з капцем. А зараз розквітла! Ой як розквітла! Прям мальва, а не дівчина♥️ Звичайно, моя ж сестра! 

​​​​​І всі ці пригоди аж літні книги нагадали! Ой як же я їх люблю! Пам'ятаю, як в середній школі читала "Тореадори з Васюківки" . Як вони мені подобались! Це, напевно, саме такі книги змінили моє уявлення про дитинство та село. Додали барв, так би мовити:)

Тож якось так. Радійте, читайте і нікого не ображайте:) Обіймаю та бажаю натхнення та радості. 

Посилання на телеграм групу

Завжди на зв'язочку ♥️ 

Просто Віка)