Літо та я. Хто така просто Віка?)

Кукусіки!) Вітаю, любі читачі та автори Букнет! Сьогодні хотіла б знов поговорити на рубрику:"Трішки про автора". Під цим дописом зможете знов пописати якісь питаннячка, що вас хвилюють(чи то про мене, чи про книги. Короче, фантазія дозволяється), або ж трішки про себе:) Буде цікаво почитати! 

І так, я зрозуміла, що окрім того, що я автор Букнет та в мене складнувато з друзяками, ви нічогенько не знаєте. То-о-ож... Будемо базікати!) 

І почалось це влітку, коли Сонечко сильно пекло. Чи були ви колись в таборі?) От я так! І там траплялася купа-купезна пригод;) Я і стала боятися води, і друзяк знайшла, і на дискотеки ходила... Короче, було весело. Але що саме найкраще в таборі?) Звичайно, Королівська ніч! Хто не знає, зараз поясню: 

Королівська ніч-пора, коли біля кожної кімнати стоїть декілька вожатих, аби ніхто не зайшов до кімнати інших осіб, щоб намазати їм обличчя зубною пастою. Тож саме в цю ніч майже ніхто не спить. Діти розповідають страшні історії та намагаються розфарбувати зубною пастою своїх ворогів.

Але! На щастя, мені щастило. Тому розфарбованими виходили лише декілька хлопців. Ну так, в нас дівчата такі!) А також останній бал:) Я пам'ятаю, що навіть один хлопець сказав, що я йому подобаюсь, і знаєте що? Міс Віка просто відповіла, що їй до вподоби інший. Тож так я вперше розбила серце хлопцеві. Та сильно цим не переймалась, бо от таке зізнання не сподобалось би нікому:"Ти мені подобаєшся. Ну так, не дуже гарна, зате розум! Розум то який!". Дівчата оцінюйте це гарне зізнання в коментарях!) 

А село?) От ходиш городом, залізеш на деревце, поїсиш усі абрикоси та сливи, а потім бабуся йде, і така:"Хто все на деревах пооб'їдав?". І саме цікаве те, що ми їли ті самі кислющі сливи. Звісно, відкусивши та кинувши за паркан. А потім то гулу було! А ми що? Та ми нічого ж!)

yVYAMeK_x2QdwaqNJVXC7PKdfRHVgIhU2FxRlafnG2hYWLIXDxXgMC1MtZ4L_2Ef30zj2nOg-gTimlby3phyfS-PROeXlXiIP1ax20xS15l2LOy0bTa4eWQOKH1vgNI0-jJiPWthxU9ILSEh5_7ECFc

І ще купа всього. От йдемо з братом та сестрою з поля, ведемо козенят. А вони як шурх! І хутко біжать до двору, а ми за ними, тримаючи ланцюги, аби не втікли. І то бігали не козенята за нами, а ми за ними. І навіть імена дали тваринкам! А потім приїжджаємо в село, і в дідуся:"Де козенята?". А він:"В ліс втікли". І так до лісу тікали всі: козенята, корівка, поросятка, бики... І, на диво, після ми отримували то сальце, то м'ясце. Але звідки воно в дідуся не розуміли;) 

Тож літо я люблю з усіма пригодами! А тому побажаю вам натхнення та успіхів;) 

Також окрім літніх пригод та книг, я люблю тепер ще й на гітарі грати. Вона з'явилась рік тому, тож я без неї ніяк. Тільки рідні одне і роблять, що:"Віко, досить бринькати! Віко, вже взагалі то ніч!". А я що? "Це не бринькання! Це музика! Я розвиваю мистецтво!" А вони:"Та розвивай це мистецтво десь подалі". Але музику мою люблять усі, звісно. 

Тож обіймаю вас, цьомаю та бажаю сонечка та тепла! До нових зустрічей ♥️ 

Посилання на телеграм групу

Завжди на зв'язочку ♥️ 

Просто Віка)

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Коментар видалено

Ханна Трунова
17.05.2024, 20:42:03

Коментар видалено

avatar
Ірина Скрипник
17.05.2024, 18:39:16

Ми всі тут автори Букнету, у яких складно з друзяками. Після 30-ти якось складно нових знайти, а знайти, куди ділись старі зараз в умовах війни, — практично неможливо. Та й не всі вже живі, на жаль. Багато хто з моєї вулиці зараз на передовій

Показати 3 відповіді
Віка Лукашук
17.05.2024, 19:08:13

Ірина Скрипник, Та, чесно кажучи, від оптимізму в мене мало що є... Просто намагаюсь якось підтримати інших, аби стало легше♥️

Інші блоги
Знижка на вулканічне кохання!
Вітаю, любі читачки і читачі! Сьогодні діє знижка на мій еротичний любовний роман «Вулкан для Венери»! Запрошую до цієї палкої любовної історії! Уривок: — Ми домовлялися, що ти не мелькатимеш
Ото подарунок!
А вранці, після сніданку, на мене чекає сюрприз… — Дивись, що я тобі знайшов! — радіє Аріст, як дитина. — Все, як ти хотів: нове, незвичайне і яскраве! Я із цікавістю дивлюся туди, куди показує принц, й у двері заводять
Дійшло...
— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!
Взаємна активність
Привіт, друзі) Хочу наколдувати собі і вам трошки підписок та сердечок) Долучайтеся)
Візуалізація до розділу 29
Щойно я відчинила двері, як завмерла на порозі. Кімната не була порожньою. Вона була заповнена солодким, п’янким ароматом квітів, але під ним, тонкою невловимою ниткою, відчувався інший запах. Терпкий, дорогий, із нотками
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше