Картинки в главах. Ваше відношення?

Привіт усім! В минулому блозі обіцяла зробити візуалізацію до прологу моєї нової книги "Коли сонце не зійде", але, нажаль, трохи затягнула з цим, так як дуже мало часу. З одного боку я люблю весну, а з іншого не дуже, адже через роботу не встигаю займатися своєю улюбленою справою — писати. А ще мені сумно через те, що я взагалі нічого не читаю через брак часу...((( Сподіваюся, скоро ця запара закінчиться і я зможу повернутися до улюблених книг. 

Але, незважаючи на те, що іноді мені не вистачає часу писати, я генерую картинки. Це якась нова хвороба! Займаючись цим, я морально відпочиваю. Іноді ШІ видає не тільки гарні результати, а й допомагає мені краще уявити свою ж книгу. В зв'язку з цим в мене виникло таке от питання: як ви відноситесь до картинок в главах? Наприклад, в кінці розділу, коли вже прочитали главу? Чула, що багатьом таке не до вподоби, мовляв люблять уявляти самі. Я ж, навпаки, люблю візуалізацію. Завжди з інтересом розглядаю кожну у книгах. Навіть у ранобе полюбляю, хоча хтось вважає, що це краще для манги. Як ви до такого ставитесь? Іноді хочу в кінці розділу добавляти ілюстрації, але постійно себе стримую, чи не буде це відволікати читачів? Буду вдячна за вашу щиру думку...)

Ну а тепер, по традиції, трошки цитат та картинок з прологу :)) Ілюстрацій не багато, але вони мені сподобались. Більше їх буде для першого розділу...)))

Холодна, жорстока та диявольськи красива королева, яка нещодавно відсвяткувала своє двохсоте день народження і при цьому виглядала, як юна дівчина — досконально вивчила всі існуючі у Всесвіті закони. Те, що припиняло дивувати її і ставало передбачуваним та повністю вивченим, одразу ж полишало її свідомість та перетворювалось на чергову викинуту, забуту річ. Неважливо, живі істоти, абстрактні поняття чи цінності. Все йшло за заздалегідь продуманим сценарієм. Все… До знайомства з тим, хто мав стати її головним супротивником у боротьбі за абсолютну владу. Все, до знайомства з Аланом — хлопцем із Землі, народження якого давало можливість заволодіти найкрасивішою планетою у Всесвіті.

Алл Норвел — неймовірно гарний двадцятирічний юнак переступив поріг палацу і опустився перед нею навколішки.

 — Прибув за вашим наказом, ваша високосте. Готовий виконати будь-яку забаганку моєї пані.

 — Он як? Ти справді вважаєш, що я дозволю якомусь бідному синові незаможних батьків виконувати мої накази? Думаєш, ти гідний такої честі? — Нуара зловісно посміхнулася, вивчаючи хлопця зацікавленими очима. Він, безумовно, мав чудові зовнішні дані, на які, в крайньому випадку, було приємно дивитися.

Горан, як планета, більше не цікавила королеву. Вся її територія була бідною, сірою і вбогою... Сонце ніколи не освітлювало сіру похмуру гладь неба, й більшість часу з нього лив дощ. Чорні голі скелі встеляли всю територію, періодично чергуючись із брудними озерами. На землі росли викривлені дерева та кущі, які ніколи не цвіли, не зеленіли та не змінювалися. Іноді вони покривалися колючками, які з часом опадали, а на їхньому місці з'являлися нові. У чорній масі на зразок земного ґрунту росло лише кілька бобових культур, якими харчувалися день у день жителі Горана. Тваринний же світ ряснів величезною кількістю різноманітних монстрів, які були не проти зжерти не тільки своїх родичів, а й слабких горян, які народилися з мінімальними здібностями. Хоча ті, кому пощастило більше, самі прагнули очистити територію від марних зайвих ротів.

   Її погляд зупинився на високій фігурі біля вікна. Блискуча накидка підкреслювала його владу, а на голові, як і за старих часів, красувалася корона. Почувши її кроки, Дайрон обернувся до неї, зробивши свій погляд колючим і непривітним. Підійшовши ближче, Нуара вклонилася, поцілувавши його руку. 

— Повелителя треба вбити, щоб заволодіти кристалом. Жодних альтернатив, затямила? — продовжив він, пропалюючи її вбивчим поглядом. — Він має померти. І якщо його ламати, то без особистого інтересу, ти мене зрозуміла?

 — Звісно, батько. — Нуара спокійно кивнула головою. Тепер вона знала, що більше ніколи не підкориться Дайрону. Щоб він не наказував — вона не робитиме того, чого їй не хочеться. Втім, йому не обов'язково про це знати. — Мені час іти. Потрібно ще підготуватися до однієї важливої події. Не можу більше гаяти часу.