Заходьте почитати веселе фентезі

Привіт вам. Є трохи подарунків для вас по книзі "Сонечко для вампіра". Заходьте в Телеграм)
 

— А як же свято? Невже не хочеться якогось романтичного подарунка? — знущаючись запитав вампір, а мене аж нервовий тик схопив. Знав же, що на ці коробки у всіх наших працівників уже алергія випрацювалась. — Не хочеться, щоб хтось тебе кохав?

— Коуле. Ти ж мене знаєш. Найкращий подарунок — це смачно поїсти та нарешті виспатись, — процитувала своє життєве кредо. — А кохання…? Так, як мене кохає моє ліжко — навіть ти мене не кохатимеш ніколи у світі.

— Я що, гірший за ліжко...? — шоковано протягнув він у голос, ніби сам ще не усвідомлюючи до кінця сказане. — Як це так?

— Тобі до нього ще товстіти й товстіти. Знаєш, який ти кістлявий? — поставила риторичне питання. — А я знаю! Не плече, а звалище кісток. Хоч бери та відгодовуй тебе якимось м'ясом, щоб так твердо не було.

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Наталка Черешня
12.05.2024, 08:51:32

Пішла))

Інші блоги
Не збирається заміж?
— Віко, ти знову витаєш десь у хмарах… — робить мені зауваження Герман після приголомшливої, з його думки, близькості. — Пробач. Завтра суд… — кажу я, віддихавшись після чергової імітації задоволення. —
Повідомлення
Дорогі читачі! Сьогодні я опублікувала свою нову історію з поетичними вставками під назвою «Взяла вона крила». Прошу вибачення за технічні помилки у форматуванні тексту. На жаль, через те, що працюю над книгою виключно
декілька рядків
З усіх можливих варіантів я, як справжній геній кризових рішень, обрала трикляту бездіяльність. Він навчав мене занадто довго, щоб не помітити, коли я починаю блефувати. — Навіть не вириваєшся? — гріховно запитав
Яке кохання насправді шукає жінка?
Привіт, мої дорогі читачі та колеги! Яке кохання насправді шукає жінка? Мені здається, кожна з нас хоча б раз у житті ставила собі це запитання. Не про те, кого кохати чи обрати, а про те, поруч із якою людиною
Спойлер до завтрашнього оновлення ❤️
— Поцілуй мене... хоча б у щоку. Її очі миттєво округлюються. — Що? — У щоку, — невинно повторюю. — За те, що встиг довезти тебе до роботи. — Артур... — Один маленький поцілунок. І все. Вона кілька секунд дивиться
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше