Щоденник автора | Фінал (новий охоронець)

Тетяна Овчіннікова

11.05.2024, 16:35:01

Нещодавно на курсах почула таку фразу: "Сюжет сам веде автора. І це абсолютно нормально" От погоджуюся 100%. В основному, починаючи історію приблизно знаю, чим серце заспокоїться, та в процесі герої заводять у такі дебрі, що від запланованого фіналу лишається краплинка. Але від того ще більший кайф, бо я ніби росту з героями разом.

Щодо твої побоювань не так підвести до фіналу - вони абсолютно манрі. Кому, як не тобі, обирати правильний шлях до фіналу? Він обов'язково буде гарним)))

Ріна Март

11.05.2024, 19:59:12

Я в усіх своїх історіях як сторонній глядач. Не прописую планів книги, ні сюжету, можу писати фрагментарно, якщо якийсь діалог чи подія прийде в голову. Можу писати серед ночі, бо Муза моя не спить і вважає, що саме час мені підказати наступний поворот сюжету. Не я веду історію - історія веде мене. І фінал для мене так само неочікуваний, як і для читача. І це прекрасно, вважаю.

Інна Турянська

11.05.2024, 09:11:54

Зазвичай фінал знаю яким має бути хоч приблизно, але інколи він вимальовується в процесі письма))

Віка Лукашук

11.05.2024, 08:06:44

Так гарно написано! Але цей Шакл здається таким страшним та злим! Побажаю тобі натхнення та легкого пера!) Нехай Сонечко допоможе дописати книгу та подарує радість на цей день;)

Максиміліан Степовий

11.05.2024, 00:51:26

Дуже красиво почала історія рухатися в сторону масштабності світу й його детальної неймовірної історії! Справді цікава трансформація сталася із легкої історії кохання в епічний пригодницький роман, який можна продовжувати і продовжувати))) Я одразу, як перстень квіточкою побачив, так і зрозумів, що це вже добрий знак, який символізує продовження зовсім скоро))) Зазвичай я фінали не прописую, бо віддаюся передчуттю, яке мене скеровує у відповідний момент. В Аквілоні фінали залежали від сегментованості подій та епох, бо я чітко знав, що тут кінець однієї історичної події та перехід до іншої одразу. В Снах Полум'я я фінали відштовхував від легкості до поступового напруження, бо ми разом із героїнею проходили її становлення, як члена ордену Полум'яної Варти і вона з дівчинки-бунтарки перетворювалася на холодну й вмілу жінку. Для нової книги я писав план, там фінал продумав, але він вже не один, а їх три для кожної сюжетної лінії. Це вже було найважче. Один я розписав за планом, інший писав вже від серця, а третій от якраз переді мною стоїть, тут потрібно більше на мотивації зосередитися героя, пояснити чому та як сталося те, що мало статися.

Єва Лук'янова

11.05.2024, 00:09:36

Оххох)) розмова Шакла з Майком нагадала мені розмову Енджел з її батьком ...)) і ось ці слова «так розгадуй її таємницю, але не віддавай при цьому всього себе» нагадали мені слова Дайрона «і якщо його ламати, то без особистого інтересу, ти зрозуміла?»
І при цьому реакція Майка схожа на реакцію Енджел, типу спочатку збентеження, потім вдагає личину...))

Круто однак вийшло, я такі діалоги просто обожнюю!!! Мені це подобається!!! Цікаво, що ж буде тоді, коли Шакл зрозуміє,що Майк не збирається бути їхньою маріонеткою?)

Ох, я б на твоєму місці вже б екшн розписала, як вони обоє тікають з замку в за ними йде полювання...але від твого роману очікую чого завгодно, але не цього, бо інший посил....і мені дуже цікаво, як ти збираєшся це розрішити))