Довгий час жила з думкою про те, що у парі притягуються протилежності, такі собі магніти з різними полюсами. Він - як ларьок з шаурмою на автовокзалі, а вона - як мішленівський ресторан, або він - спокійний та непохитний як скала, а вона не те, щоб з ізюминкою, а справжній виноградник.

Проте з плином часу та набутим досвідом прийшла до висновку, що у таких стосунках люди живуть як у фільмах Тарантіно - страшно, зате нескучно. Аж поки у когось із них не лопне терпіння.

Бо дуже важливим у стосунках є баланс. Гармонія енергій. І коли один любить дикі танці, а інший - спокійні вечори за читанням книги, то одного прекрасного дня любитель вихилясів знайде собі для душі такого ж веселуна, з яким йому буде комфортно та зрозуміло. Бо читати про К'є́ркегора може воно і корисно, проте йому танцювати диско набагато веселіше.

Протилежності можуть притягуватися. І з захватом це роблять, особливо у молодшому віці, коли ми любимо одягати на партнера костюм, який з часом виявляється на нього завеликим. Проте важко жити з людиною, яка занурена у незрозумілий для нас світ. У світ, який нам нецікавий. Бо ми любимо читати цього К'є́ркегора більше, аніж ходити з коханою/коханим в кіно. І в цьому немає нашої вини. Просто потрібно знайти такого самого. Хто любить читати спокійними вечорами. Або веселитися під музику диско.

Кажуть, що гармонія в стосунках наступає тоді, коли він хоче її так само часто, як вона непроти. Але стосунки виходять далеко за межі ліжка. І гармонія наступає тоді, коли люди дивляться не один на одного, а в одному напрямку.

А ви що думаєте?

І до речі, запрошую до першої збірки у циклі "психологія стосунків" під промовистою назвою "ФЕМІНА". Тут не зовсім форматно, проте є над чим подумати, погодитись чи подискутувати. Підписуйтесь на акаунт, так як в недалекому майбутньому на вас чекають літературні оновлення не лише в цій темі, а й продовження історичного роману "Льодова пастка Богуна", який є повністю завершеним і який я суворо рекомендую до прочитання :))

До зустрічі!.