Останній лист

Всі ми колись в ранньому дитинстві читали, або слухали від батьків різні казочки. Немає напевно жодної дорослої людини, або малої дитини, хто б не був знайомий з класичним колобком. Одного дня, за буденними справами, я від

Вітання найкращим у світі читачам! Ви можете спитати, чому саме зараз я вирішила поговорити про плани, а не в останні дні року. І я відповім, що мене тіпає від блогів про підсумки року. Підсумок один ­ — у країні досі

Вразив блог про Маріуполь. особливо на фоні того, що друкує вітчизняна письменницька (тут треба лапки) спільнота і видає за шедевр і перли гумору. По-перше, якість там - не особо. По-друге, не смішно взагалі. Ну, най сміються.

Любі мої читачі та підписники, я нарешті вирішила всі питання щодо моїх авторських сторінок. Книжники Червона шапочка. В бою зі своїми тінями. , Колобок у пастці науки, Продана рідною матір'ю переїхали на пмж за адресою

Челендж: Моє робоче місце — там, де народжується пам’ять Передусім хочу подякувати пані Єві Ромік за її мудрі поради та пану Сергію Ляховському за надихаючий допис у блозі: "Кожна історія — це внутрішній світ