І спробую в хорошій манері описати почуття, бо емоції переповнюють, а деякі з них не дуже хороші.
...
Я не бачу сенсу продовжувати писати тут, адже за цей час я не знайшла те, що шукала - банальних коментарів. А коменти "вітаю з новинкою" - дякую, це приємно, але це не те що я хочу бачити під книгою.
Відверто кажучи, коли я дивлюсь як у інших авторів виходить глава, нова книга чи її завершення, то бачу як як їм відразу прилітають коментарі з думками, захватом, розчаруванням що це фінал історії і т.д. Чесно? Я ще ніколи так не заздрила комусь, щоб прям до сліз.
Як ви просуваєте історії? Простого "пиши блоги, регулярно публікуй" і т.д. тут не діє. Я пробувала.
Я що сили намагалась писати цікаві сюжети, книги, прописувати героїв... Але вони потрібні тільки мені.
Так, деякі з вас зараз скажуть - "Так ти ж пишеш для себе в першу чергу". НІ! Я пишу для них. Для читачів! Я хочу щоб вони виносили уроки з моїх історій, адже я піднімаю дуже важливі теми в цих книгах. Але це помітила тільки одна дівчина(Дякую тобі і вибач, але я здаюся...)
...
Тому, через два дні, поки я перенесу всі ці історії на ноутбук - я видалюсь звідси(думаю у мене вийде це швидше ніж просунутися тут).
Це говорю для того, щоб ті, хто не встиг дочитати Пожежу в маєтку Стоунів, Лорда Сакаду і Блумін Роуз встигли дочитати.
Привіт) я навіть не стала читати, що Ви там придумали про пожежу Стоунів) впевнена, що дочитаю цю книгу) Знаєте, я теж колись була молода-вразлива і взяла і припинила писати вірші через погані відгуки на мою творчість (уявляєте?). це ж треба. Зараз я зовсім по іншому на це дивлюся. це був мій внутрішній світ. не потрібно було слухати цю надто дивну критику. Зараз із книгою те саме. Я, поки писала, так полюбила її, що зараз, коли вона майже пролетіла як фанера, я трохи подепресувала і навіть Пожежу Стоунів закинула (останні два розділи так і не прочитані поки що). Але що я можу зробити - це просто лилось, пальці самі друкували. і я не хотіла б, щоб мій роман був іншим. він такий, який є. зайде хоч двом десяткам читачів - і я вже буду щаслива (а це романтика, між іншим). так я себе налаштовую і дійсно починаю заспокоюватися. працюю над другою книгою і вже зараз знаю, що вона також не стане популярною. проте хочу писати саме це і саме так, хочу бути чесною з собою. і тому, що пишу від серця, у когось це точно знайде відклик. мене це втішає. на кожну творчість знайдеться свій шанувальник, обов'язково.
Алла Віницька, до речі, спочатку підписалась на Вас, щоб почитати Вашу еротику. Але руки все ще не дійшли. Ви там не позбавляйте мене цієї можливості ;) Ви з першої глави Пожежі здалися мені дуже яскравою і незвичайною. Круто, якщо Ви залишитесь ;)
Перепрошую, що втрутилась. Але дозвольте поцікавитися, ви пишете задля коментарів? Як довго ви на Букнет? Не варто дивитися на когось, щоб потім робити подібні висновки. Звісно, хочеться запитати, як багато подібних коментарів, як ви очікуєте для себе, залишили комусь?(це не докір, а цікавість, аби зрозуміти вас) До того ж іноді те, що ви бачите може бути лише оманою, бульбашкою, для якої треба трохи напружитися, аби надути її... Але, як ви згадали вище, заздрість поганий союзник в цьому випадку. Коли ви позбудетесь цього баласту, то зовсім інакше бачитимете ситуацію і зовсім інша буде мотивація. Окрім того, в тих авторів, кого ви мали на увазі, зовсім інші жанри, а від того й коментарі тощо.
Я свої історії практично не просуваю в блогах з власних міркувань, просуваю в інстаграм тощо. І чи багато в мене коментарів? Ні. Чи треба вони мені, щоб хотіти писати? Ні. Звісно, приємно, коли є фідбек, але не це має керувати автором. Тоді неабияк цінуєш тих, що маєш саме за щирість та відданість.
Не кожен любить фанфіки, не кожен читає жахи...
Втім, справа ваша, але який тоді сенс писати просто в ноутбук, якщо тоді читачі взагалі не прочитають? Якась розбіжність... Нехай щастить...
Hidden lady, Я теж два роки на Букнет. Теж чекала коментарів, але я не зупиняюсь, не істерю, ціную тих читачів, які є і завжди радію новим)) Менше дивіться на когось(максимум лише задля того, щоб чогось навчитися). Ви самі собі поставили то клеймо, а не варто було. Я вкладала у свою трилери глибокий зміст, але читач того не розумів — і що це проблема? Так, читача, бо в кожного свої бачення, чим він обумовлює свій вибір.)) Наприклад, я принципово не читаю і не пишу фанфіки, бо вважаю це нижче мого рівня. Забудьте за коментарі. Проекспериментуйте з жанрами, вийдіть зі своєї "зони комфорту", яку не хочуть читати. Подайте свої надважливі думки в іншому вигляді(жанрі). Не коментарі роблять книгу цікавою. Що саме, я промовчу, аби не добивати вас). Проаналізуйте себе та свою працю, і знову ж - годі дивитися на когось. Як радила пані Гищак, почніть читати коментувати інших, в неї гарний марафон, і ще в когось бачила. Самі йдіть на зустріч, а не чекайте, доки вас знайдуть за рогом вулиці, якою ніхто не ходить. Повірте в себе, а не в коментарі та чиюсь думку. Майже немає досконалих. Гарної ночі.
Від себе хочу додати, що якщо двері тобі не відчиняються по доброму, вибивайте то вибийте їх на*рін! Не зупиняйтеся, якщо не виходить пройти через двері до читача в десятий раз. Якщо ця справа приносить вам радість (або буде приносити, коли ви знайдете читача), вибивайте всі двері.
Книжок про романтику (як легку, так і важку) дійсно більше (хоча кожен автор вкладає в неї свій сенс). Автори пишуть те, що хоче читач, або вони самі є тими читачами, які люблять це читати. І такі автори іноді швидше знаходять читачів. Так влаштований світ. Хтось приходить до нас одразу, а хтось — на сотий раз. Продовжуйте. Якщо дійсно це ваше й ви ХОЧЕТЕ.
Я сама тільки починаю. Раніше я не любила читати, але раптом зрозуміла, який це кайф. Писати почала після року активного читання. Роблю багато помилок, отримую коментарі, але їх небагато. До речі, над однією з книг, яку я писала, як першу (детектив), я дуже багато працювала (рік) й опублікувала на Букнет під іншим псевдонімом. Як ви думаєте, скільки коментарів? ZERO! Навіть привітань ніяких не було (смайлик, що плаче від сміху). Я подумала, що, можливо, мої тексти нецікаві й так далі. Я видалила його й забула про цю платформу на півроку.
Hidden lady, Всі ми люди й хочемо підтримки й аби нас вислухали та дали поради. Й це нормально! Не соромтеся)))
А я в вас побачила себе тому й настрочила такий великий комент)))
Щоб просувати твори треба робити рілси, тікток відео та платну рекламу на платформі Мета. Регулярна публікація глав та зверненя до читачів в кінці розділу - це база.
От вам правильно написали, що не бійтеся просити про допомогу. Я сьогодні була у розпачі, бо обкладинку не могла згенерувати. Попросила в блозі про допомогу. Мені люди стільки всього прислали в тг. Я взагалі не очікувала такого. Рада буду спілкуватися з вами і чим зможу, тим допоможу. Але не кидайте те, що вам приносить задоволення.
Іра Майська, Окладинка до книг - ще той головний біль, тут вас зрозуміє кожен автор. Я напевне більше часу проводжу за створенням обкладинки аніж над написанням однієї глава.
І круто, що знайшлись інші читачі/автори які допомогли))
Розраховувати на коментарі дуже невдячна справа. Свого читача знайти можливо, але це важкий процес. Всі ми пишемо перш за все для читача. Але якщо зануритися у власний світ пригод та історій стає легше.
В мене так само було. Хотілося кинути й психанути. І все. Але минулося. Тому й вам бажаю успіхів та натхнення)
Тут вам вже так багато написали, але я додам трішки і від себе. Пишіть, адже вас читають. Пишіть, тому що вам це подобається! Коментарі? Так, з ними тут проблема. Не всі читачі полюбляють їх залишати. Але згодом знайдуться і ваші читачі, які з нетерпінням будуть чекати нового розділу і будуть коментувати вчинки головних героїв.
Розговоріть своїх читачів, задавайте їм питання в кінці кожного розділу. Ведіть з ними діалоги. Нагадуйте їм, що ви чекаєте коментарів, що вони для вас натхнення!
Успіху вам!
Ви не уявляєте, скільки разів мені хотілося здатися. І якби я не горіла б історією, що пишу, якби вона не з'їдала б мене зсередини, що схоже на якусь хворобу, я б достоту здалася. Не буду вам говорити: не здавайтеся, читачі не важливі. Діло ваше..) Бережіть менталочку. ❤️
Якщо я скажу, що мені знадобилося 3 роки для того, щоб отримати одного читача, від якого я бачу коментарі(різні коментарі), це можливо вас втішить. На сайті 4 роки(якщо точно, через два місяці буде 4).
І я також випускаю книгу - не отримую регулярних коментарів, і інколи навіть коментар - "з новинкою".
Ваш блог знайшла чисто випадково(викинуло в рекомендаціях, щойно написала свій). І могла б запропонувати взаємну підтримку. Проглянула ваш профіль, ви також пишите в жанрі фентазі.
Я розумію ваш розпач, сама неодноразово відчувала теж саме. І страх перед викладанням нової книги, яка не отримує відгуків, часто змушує опускати руки.
Якщо передумаєте покидати сайт, дайте знати:)
Я пишу понад двадцять років, і не можу перелічити кількість разів, коли відчував те саме, що і ви зараз. У наш час складно знайти свого читача, пропозиція значно перевищує попит, виходить досить багато непоганих книг, серед яких легко загубитися. Та як на мене - це не привід впадати у відчай і закидати письменництво. Згадайте, як багато всесвітньо відомих авторів теж розпочинали свій творчий шлях із невдач, відмов від видавництв і інших неприємностей (про це можна прочитати у інтерв'ю більшості топ-письменників, навіть Джоан Роулінг з її "Гаррі Поттером" спочатку відмовляли). На жаль, у літературному світі рідко виходить отримати усе і одразу. Єдиний шлях - це терпляче продовжувати пошуки та намагатися вдосконалюватися, як у плані творчої майстерності, так і у плані піару, маркетингу (які бувають навіть важливішими для успіху книги, аніж її зміст, такі реалії). Вибір, звичайно, за вами, але буду радий, якщо ви передумаєте і залишитесь на Букнеті.
У мене також бувають проблеми з коментарями... Я навіть спочатку якось була зациклена лише на тих відгуках та вподобайках. Та вирішила писати в першу чергу для себе, і для тих, хто читає. Може, дасте шанс читачам?) Хоча б маленький? Крихітний? Просто продовжіть писати. А краще спробуйте ще взяти участь у якомусь марафоні. Допоможе зрозуміти помилки і інше. Або ж знайдіть спільну мову з кимось тут. Тоді буде легше і писати, і просто займатися тим, що подобається♥️. Хочу побажати вам усього найкращого! Сподіваюсь, що ви не перестанете писати(｡•̀ᴗ-)✧
Мені здається, що у вас просто вигорання. Спробуйте тиждень-два не заходити сюди, а зайнятись чимось іншим: помалюйте, займіться посадкою квітів, поїдьте в гості до бабусі і т.д
У мене таке було з самою першою книгою, рік тому. Теж хотіла все видалити, але почала другу історію, і якось потихеньку пішло... Я не переймалась ще і через те, що не збиралася продавати книги і жодної реклами не робила і робити, чесно кажучи, не збираюсь... Лише працювала... розділ кожного дня. При тому шукала компромісів між тим, що я насправді хотіла писати і тим, що хотіли бачити читачі. Це також має значення -- про що ти пишеш і як ти пишеш... І, несподівано для мене, остання книга пішла дуже швидко і весело))) Але відгуків теж не так багато... Та це лише мої спостереження. Порад давати не буду. Але якщо письменництво вам до душі, то не припиняйте спроб... Може, треба трохи змінити підхід? Успіхів вам!
У мене декілька місяців тому таке було. Теж думала над тим щоб йти з сайту, перестати писати книги. Руки опускались. Написала блог, автори мене підтримали. Я взяла для себе невеликий відпочинок. Прийшла до тями так би мовити. А після почала писати далі. І не важливо скільки коментарів скільки переглядів та оцінок під главами. Останнє дійсно не має значення, бо буває що читачі випадково ставлять низькі оцінки (є такі які спеціально це роблять, та я думаю, що у них просто настрій був поганий). Не треба здаватись, у вас все ще попереду. Я ось три роки на сайті і підписників не багато. Є автори у яких 3-4 книги та мають більше підписників вдвічі чи втричі більше. А є такі, які на сайті менше ніж рік і у них теж більше підписників, ніж у мене. Але це не повинно давати привід опускати руки.
Вітаю! Дуже вірне рішення. Якщо виникає бажання покинути писати, значить воно й не треба було.... Це не добре і не погано. Це досвід. Можливо колись повернеться нестерпне бажання писати і ви почнете це робити не зважаючи на наявність коментарів чи відгуків. Нехай вам щастить!
Вітаю. Зазвичай я оминаю такі блоги, як оминаю давати поради, про які не просять особисто, проте тут щось в мені відгукнулося. Можливо тому, що ваш блог наче крик.
Не здавайтеся. Написання книг — це не лише про творчість та подобається-не подобається, це постійний аналіз своїх дій та робота над собою. Не бійтеся звертатися по допомогу та продовжуйте.
Вірю в вас та обіймаю ♡
Ви знаєте, це називається здатися! Ви здалися, змирилися. І це сумно.
Кожного дня, постійна робота, написання, переписування, без коментарів, без нічого. Робота над собою. Купа постів у соцмережах. Тік ток, ФБ, Інстаграм, Твітер, Ютуб... Реклама, знову написання розділів. Три безкоштовні книги на 300 000 знаків. І купа оповідань. І знову писати, писати, писати.
І не здаватися. Так робила я. Не було коментарів спочатку. Немає їх. Всі чекають, чи ви здастеся)))
Ви пишете перш за все для себе. Якщо ви не подолали такої перешкоди, не сподівайтеся чогось нового деінде.
Я так думаю. Лише я, це моя особиста думка. Бо писати - це тяжка, надважка праця!
Не здавайтеся...
Розумію вас як ніколи. У мене теж нема коментарів можете глянути. Звісно щось там трішки є, але я вважаю це ніщо у порівнянні з іншими авторами і скільки часу я вже на цій платформі, майже 2 роки. Коротше у мене завал. А деякі коментарі, буває випрошую як "безпритульний копійку".
Пишу, хто знає чого... Від нудьги певно:))
Друзі! На Букнет стартувала благодійна акція на підтримку Збройних сил України. На всі кошти від покупки зазначених нижче книг до 28 лютого включно будуть придбані дрони для 125 бригади ТРО ЗСУ. ДО ПЕРЕЛІКУ КНИГ Акція
В рамках челенджу від Євгенія Шульженко ))))) Тут можна було б написати коротко. Я людина проста. Де сплю, там і працюю ахах))))
Та й, шановна спільнота, часто читаю, що багато хто з вас працює на телефоні. Проте в цьому
Чудова знижка на історію! У владі мерзотника - Мені більше немає до кого піти, - голос зривається на хрип, він моя остання надія. - Мене повинно це хвилювати? - Наші очі зустрічаються, і я починаю хапати повітря ротом. -
Вітаю вас, мої любі, з Різдвом Христовим! Сьогодні на ютуб каналі "Пташка. Аудіокниги українською" (ТИЦЬ НА ПОСИЛАННЯ) вийшла озвучка моєї новорічної історії "Кицька для сірого вовка, або Новорічний
Знижка на дану історію! Невірний – Що тебе пов'язує з Назаром? - Гарчить Єгор так, що мені хочеться бути будь-де, аби не в одній кімнаті зі своїм чоловіком.
- А що тебе з Адель? - Не витримую і ставлю зустрічне питання,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
20 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПривіт) я навіть не стала читати, що Ви там придумали про пожежу Стоунів) впевнена, що дочитаю цю книгу) Знаєте, я теж колись була молода-вразлива і взяла і припинила писати вірші через погані відгуки на мою творчість (уявляєте?). це ж треба. Зараз я зовсім по іншому на це дивлюся. це був мій внутрішній світ. не потрібно було слухати цю надто дивну критику. Зараз із книгою те саме. Я, поки писала, так полюбила її, що зараз, коли вона майже пролетіла як фанера, я трохи подепресувала і навіть Пожежу Стоунів закинула (останні два розділи так і не прочитані поки що). Але що я можу зробити - це просто лилось, пальці самі друкували. і я не хотіла б, щоб мій роман був іншим. він такий, який є. зайде хоч двом десяткам читачів - і я вже буду щаслива (а це романтика, між іншим). так я себе налаштовую і дійсно починаю заспокоюватися. працюю над другою книгою і вже зараз знаю, що вона також не стане популярною. проте хочу писати саме це і саме так, хочу бути чесною з собою. і тому, що пишу від серця, у когось це точно знайде відклик. мене це втішає. на кожну творчість знайдеться свій шанувальник, обов'язково.
Алла Віницька, до речі, спочатку підписалась на Вас, щоб почитати Вашу еротику. Але руки все ще не дійшли. Ви там не позбавляйте мене цієї можливості ;) Ви з першої глави Пожежі здалися мені дуже яскравою і незвичайною. Круто, якщо Ви залишитесь ;)
Перепрошую, що втрутилась. Але дозвольте поцікавитися, ви пишете задля коментарів? Як довго ви на Букнет? Не варто дивитися на когось, щоб потім робити подібні висновки. Звісно, хочеться запитати, як багато подібних коментарів, як ви очікуєте для себе, залишили комусь?(це не докір, а цікавість, аби зрозуміти вас) До того ж іноді те, що ви бачите може бути лише оманою, бульбашкою, для якої треба трохи напружитися, аби надути її... Але, як ви згадали вище, заздрість поганий союзник в цьому випадку. Коли ви позбудетесь цього баласту, то зовсім інакше бачитимете ситуацію і зовсім інша буде мотивація. Окрім того, в тих авторів, кого ви мали на увазі, зовсім інші жанри, а від того й коментарі тощо.
Я свої історії практично не просуваю в блогах з власних міркувань, просуваю в інстаграм тощо. І чи багато в мене коментарів? Ні. Чи треба вони мені, щоб хотіти писати? Ні. Звісно, приємно, коли є фідбек, але не це має керувати автором. Тоді неабияк цінуєш тих, що маєш саме за щирість та відданість.
Не кожен любить фанфіки, не кожен читає жахи...
Втім, справа ваша, але який тоді сенс писати просто в ноутбук, якщо тоді читачі взагалі не прочитають? Якась розбіжність... Нехай щастить...
Hidden lady, Я теж два роки на Букнет. Теж чекала коментарів, але я не зупиняюсь, не істерю, ціную тих читачів, які є і завжди радію новим)) Менше дивіться на когось(максимум лише задля того, щоб чогось навчитися). Ви самі собі поставили то клеймо, а не варто було. Я вкладала у свою трилери глибокий зміст, але читач того не розумів — і що це проблема? Так, читача, бо в кожного свої бачення, чим він обумовлює свій вибір.)) Наприклад, я принципово не читаю і не пишу фанфіки, бо вважаю це нижче мого рівня. Забудьте за коментарі. Проекспериментуйте з жанрами, вийдіть зі своєї "зони комфорту", яку не хочуть читати. Подайте свої надважливі думки в іншому вигляді(жанрі). Не коментарі роблять книгу цікавою. Що саме, я промовчу, аби не добивати вас). Проаналізуйте себе та свою працю, і знову ж - годі дивитися на когось. Як радила пані Гищак, почніть читати коментувати інших, в неї гарний марафон, і ще в когось бачила. Самі йдіть на зустріч, а не чекайте, доки вас знайдуть за рогом вулиці, якою ніхто не ходить. Повірте в себе, а не в коментарі та чиюсь думку. Майже немає досконалих. Гарної ночі.
Від себе хочу додати, що якщо двері тобі не відчиняються по доброму, вибивайте то вибийте їх на*рін! Не зупиняйтеся, якщо не виходить пройти через двері до читача в десятий раз. Якщо ця справа приносить вам радість (або буде приносити, коли ви знайдете читача), вибивайте всі двері.
Книжок про романтику (як легку, так і важку) дійсно більше (хоча кожен автор вкладає в неї свій сенс). Автори пишуть те, що хоче читач, або вони самі є тими читачами, які люблять це читати. І такі автори іноді швидше знаходять читачів. Так влаштований світ. Хтось приходить до нас одразу, а хтось — на сотий раз. Продовжуйте. Якщо дійсно це ваше й ви ХОЧЕТЕ.
Я сама тільки починаю. Раніше я не любила читати, але раптом зрозуміла, який це кайф. Писати почала після року активного читання. Роблю багато помилок, отримую коментарі, але їх небагато. До речі, над однією з книг, яку я писала, як першу (детектив), я дуже багато працювала (рік) й опублікувала на Букнет під іншим псевдонімом. Як ви думаєте, скільки коментарів? ZERO! Навіть привітань ніяких не було (смайлик, що плаче від сміху). Я подумала, що, можливо, мої тексти нецікаві й так далі. Я видалила його й забула про цю платформу на півроку.
Hidden lady, Всі ми люди й хочемо підтримки й аби нас вислухали та дали поради. Й це нормально! Не соромтеся)))
А я в вас побачила себе тому й настрочила такий великий комент)))
Щоб просувати твори треба робити рілси, тікток відео та платну рекламу на платформі Мета. Регулярна публікація глав та зверненя до читачів в кінці розділу - це база.
От вам правильно написали, що не бійтеся просити про допомогу. Я сьогодні була у розпачі, бо обкладинку не могла згенерувати. Попросила в блозі про допомогу. Мені люди стільки всього прислали в тг. Я взагалі не очікувала такого. Рада буду спілкуватися з вами і чим зможу, тим допоможу. Але не кидайте те, що вам приносить задоволення.
Іра Майська, Окладинка до книг - ще той головний біль, тут вас зрозуміє кожен автор. Я напевне більше часу проводжу за створенням обкладинки аніж над написанням однієї глава.
І круто, що знайшлись інші читачі/автори які допомогли))
Розраховувати на коментарі дуже невдячна справа. Свого читача знайти можливо, але це важкий процес. Всі ми пишемо перш за все для читача. Але якщо зануритися у власний світ пригод та історій стає легше.
В мене так само було. Хотілося кинути й психанути. І все. Але минулося. Тому й вам бажаю успіхів та натхнення)
Hidden lady, В мене теж зараз з коментарями застій. Повний при чому. Але що поробиш. Не варто засмучуватись. Колись настане й наш час.
Тут вам вже так багато написали, але я додам трішки і від себе. Пишіть, адже вас читають. Пишіть, тому що вам це подобається! Коментарі? Так, з ними тут проблема. Не всі читачі полюбляють їх залишати. Але згодом знайдуться і ваші читачі, які з нетерпінням будуть чекати нового розділу і будуть коментувати вчинки головних героїв.
Розговоріть своїх читачів, задавайте їм питання в кінці кожного розділу. Ведіть з ними діалоги. Нагадуйте їм, що ви чекаєте коментарів, що вони для вас натхнення!
Успіху вам!
Ви не уявляєте, скільки разів мені хотілося здатися. І якби я не горіла б історією, що пишу, якби вона не з'їдала б мене зсередини, що схоже на якусь хворобу, я б достоту здалася. Не буду вам говорити: не здавайтеся, читачі не важливі. Діло ваше..) Бережіть менталочку. ❤️
У будь-якому разі успіхів вам✨️✨️✨️
Hanna Trunova, Дякую велике)) Обов'язково берегтиму, як тільки полагоджу))❤️
Якщо я скажу, що мені знадобилося 3 роки для того, щоб отримати одного читача, від якого я бачу коментарі(різні коментарі), це можливо вас втішить. На сайті 4 роки(якщо точно, через два місяці буде 4).
І я також випускаю книгу - не отримую регулярних коментарів, і інколи навіть коментар - "з новинкою".
Ваш блог знайшла чисто випадково(викинуло в рекомендаціях, щойно написала свій). І могла б запропонувати взаємну підтримку. Проглянула ваш профіль, ви також пишите в жанрі фентазі.
Я розумію ваш розпач, сама неодноразово відчувала теж саме. І страх перед викладанням нової книги, яка не отримує відгуків, часто змушує опускати руки.
Якщо передумаєте покидати сайт, дайте знати:)
Я пишу понад двадцять років, і не можу перелічити кількість разів, коли відчував те саме, що і ви зараз. У наш час складно знайти свого читача, пропозиція значно перевищує попит, виходить досить багато непоганих книг, серед яких легко загубитися. Та як на мене - це не привід впадати у відчай і закидати письменництво. Згадайте, як багато всесвітньо відомих авторів теж розпочинали свій творчий шлях із невдач, відмов від видавництв і інших неприємностей (про це можна прочитати у інтерв'ю більшості топ-письменників, навіть Джоан Роулінг з її "Гаррі Поттером" спочатку відмовляли). На жаль, у літературному світі рідко виходить отримати усе і одразу. Єдиний шлях - це терпляче продовжувати пошуки та намагатися вдосконалюватися, як у плані творчої майстерності, так і у плані піару, маркетингу (які бувають навіть важливішими для успіху книги, аніж її зміст, такі реалії). Вибір, звичайно, за вами, але буду радий, якщо ви передумаєте і залишитесь на Букнеті.
Наталія Ковган, Дякую, це приємно чути)
У мене також бувають проблеми з коментарями... Я навіть спочатку якось була зациклена лише на тих відгуках та вподобайках. Та вирішила писати в першу чергу для себе, і для тих, хто читає. Може, дасте шанс читачам?) Хоча б маленький? Крихітний? Просто продовжіть писати. А краще спробуйте ще взяти участь у якомусь марафоні. Допоможе зрозуміти помилки і інше. Або ж знайдіть спільну мову з кимось тут. Тоді буде легше і писати, і просто займатися тим, що подобається♥️. Хочу побажати вам усього найкращого! Сподіваюсь, що ви не перестанете писати(｡•̀ᴗ-)✧
Alesia, Хахахах, добре) Буду собою)
Мені здається, що у вас просто вигорання. Спробуйте тиждень-два не заходити сюди, а зайнятись чимось іншим: помалюйте, займіться посадкою квітів, поїдьте в гості до бабусі і т.д
Ірина Скрипник, Я і думаю на деякий час окунутися у себе і зрозуміти що і куди мені рухатися. Треба йти за покликом серця - там я щаслива завжди.
Навіть не думайте кидати!!!
Впевнена, що Ви точно не слабачка!!!
У Вас цікаві, небанальні тексти, гарна мова, багата уява.
Alesia, Дякую) Ваш коментар як бальзам на душі))❤️
У мене таке було з самою першою книгою, рік тому. Теж хотіла все видалити, але почала другу історію, і якось потихеньку пішло... Я не переймалась ще і через те, що не збиралася продавати книги і жодної реклами не робила і робити, чесно кажучи, не збираюсь... Лише працювала... розділ кожного дня. При тому шукала компромісів між тим, що я насправді хотіла писати і тим, що хотіли бачити читачі. Це також має значення -- про що ти пишеш і як ти пишеш... І, несподівано для мене, остання книга пішла дуже швидко і весело))) Але відгуків теж не так багато... Та це лише мої спостереження. Порад давати не буду. Але якщо письменництво вам до душі, то не припиняйте спроб... Може, треба трохи змінити підхід? Успіхів вам!
Лариса Лешкевич, Дякую, з також підтримкою я багато чого досягну)
Сили вже повертаються і сльози зникають)
У мене декілька місяців тому таке було. Теж думала над тим щоб йти з сайту, перестати писати книги. Руки опускались. Написала блог, автори мене підтримали. Я взяла для себе невеликий відпочинок. Прийшла до тями так би мовити. А після почала писати далі. І не важливо скільки коментарів скільки переглядів та оцінок під главами. Останнє дійсно не має значення, бо буває що читачі випадково ставлять низькі оцінки (є такі які спеціально це роблять, та я думаю, що у них просто настрій був поганий). Не треба здаватись, у вас все ще попереду. Я ось три роки на сайті і підписників не багато. Є автори у яких 3-4 книги та мають більше підписників вдвічі чи втричі більше. А є такі, які на сайті менше ніж рік і у них теж більше підписників, ніж у мене. Але це не повинно давати привід опускати руки.
Вітаю! Дуже вірне рішення. Якщо виникає бажання покинути писати, значить воно й не треба було.... Це не добре і не погано. Це досвід. Можливо колись повернеться нестерпне бажання писати і ви почнете це робити не зважаючи на наявність коментарів чи відгуків. Нехай вам щастить!
Вітаю. Зазвичай я оминаю такі блоги, як оминаю давати поради, про які не просять особисто, проте тут щось в мені відгукнулося. Можливо тому, що ваш блог наче крик.
Не здавайтеся. Написання книг — це не лише про творчість та подобається-не подобається, це постійний аналіз своїх дій та робота над собою. Не бійтеся звертатися по допомогу та продовжуйте.
Вірю в вас та обіймаю ♡
Hidden lady, Якщо буде потрібна порада, звертайтесь ♡
Ви знаєте, це називається здатися! Ви здалися, змирилися. І це сумно.
Кожного дня, постійна робота, написання, переписування, без коментарів, без нічого. Робота над собою. Купа постів у соцмережах. Тік ток, ФБ, Інстаграм, Твітер, Ютуб... Реклама, знову написання розділів. Три безкоштовні книги на 300 000 знаків. І купа оповідань. І знову писати, писати, писати.
І не здаватися. Так робила я. Не було коментарів спочатку. Немає їх. Всі чекають, чи ви здастеся)))
Ви пишете перш за все для себе. Якщо ви не подолали такої перешкоди, не сподівайтеся чогось нового деінде.
Я так думаю. Лише я, це моя особиста думка. Бо писати - це тяжка, надважка праця!
Не здавайтеся...
Hidden lady, @LarysaBond
А так?
Розумію вас як ніколи. У мене теж нема коментарів можете глянути. Звісно щось там трішки є, але я вважаю це ніщо у порівнянні з іншими авторами і скільки часу я вже на цій платформі, майже 2 роки. Коротше у мене завал. А деякі коментарі, буває випрошую як "безпритульний копійку".
Пишу, хто знає чого... Від нудьги певно:))
Таміла Калас, Я рада що у вас з'явилась ідея для ще однієї книги) Думаю це допоможе авторам на початковому рівні не опустити руки, як це зробила я.
Поки не почнете читати інших , діла не буде на жодній самвидатівській платформі. Повірте семирічному досвіду і приходьте на безстроковий марафон)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати