Єдина знижка у передплаті!)))

Христос Воскрес, усім, хто святкує! І привіт тим, хто – ні)

Мати Василева! Настав час і мені писати блог на цю тему, хоча для мене досі дичина, що я маю ту книгу в передплаті, і вона активно розкуповується, на що я взагалі собі не сподівалася!)))

Але ми потихеньку просуваємося, у «Посланці всесвіту» уже опубліковано приблизно дві третини книги, інтрига починає потроху розкручуватися, проте до остаточного моменту зняття масок ще є час, щоб ви встигли доєднатися і пройти цей шлях разом з героями.

А тепер кілька уривочків з платної частини:

– Чому ти ховаєш обличчя? Тепер, коли ми все ж зустрілися, ти можеш і показати мені, який вигляд маєш.

– Ні, – похитав головою він. – Ще не час. От підемо на прогулянку, тоді й відкриюся. Але не раніше.

Він і справді майстерно уникав світла ліхтаря, запобігаючи моїм спробам роздивитися хоч щось.

– Але ж… – почала я, та була одразу ж перебита.

– Посланець Всесвіту поки не готовий відкрити свою таємницю, – засміявся він. – Йди додому і лягай спати. Потім про все поговоримо.

***

– Знаю, що не мав тобі сьогодні телефонувати, та вдома так самотньо… От чортівня! Я що, щойно тобі знову жалітися почав? – у хрипкому голосі шефа почувся сміх. І він же, скоріше за все, змусив його відкашлятися.

– Щось таке, – не втрималася я від шпильки.

– Точно сказився, – весело підсумував шеф. – Чим ти зараз займаєшся?

– Ем… Я… - от і що йому казати? Зізнатися, що у мене майже побачення? Навряд чи йому буде приємно таке слухати. Збрехати? Але ж…

Роздуми мої перервав голосний зойк одного з підлітків, які весело перегукуючись промчали повз мене на скейтах і роликах.

– Ти що, не вдома? – якщо з очима у Мира й були проблеми, то зі слухом – точно ні.

– Ем, ну… Так…

– І чому ж ти про це не сказала? Ще й ниття моє слухала!

– Та нічого страшного. Тобі варто було комусь висловитися. Адже стало легше, ні?

– Так, стало, – зізнався він мені. – Дякую. А тепер – біжи. Не буду тебе більше відривати. Гарного відпочинку!

Ми розірвали розмову, і я нарешті змогла доєднатися до Славка.

***

– Славуню, я так хочу тебе поцілувати… Можна?

Ось тепер вже я могла з чистою совістю сама і без відповіді потягнутися до його таких бажаних вуст. Торкнутися його нарешті.

Та тільки мене знову зупинили, буквально за кілька сантиметрів від себе.

– Маленька, домовмося одразу, щоб потім не було непорозуміння. Ми лише цілуємося, руки ти тримаєш на прив’язі й ні в якому разі не торкаєшся до мого обличчя. Добре?

– Так, Славо, я не буду. Лише хіба погладжу твою спину, це ж можна?

– Можна, – навіть у його голосі чулася усмішка.

А вже в наступну мить він сам запустив руку мені у волосся на потилиці та притягнув мою голову до себе. Але хоч попередній рух його й був рвучким, та губ моїх він торгнувся ледь чутним доторком, у темряві я навіть засумнівалася, чи було насправді те торкання, чи то лише його дихання полоскотало мої чутливі рецептори.

Ну і зовсім новий, якого ще не бачили навіть передплатники:

Чи то близький звук вибуху мене оглушив, чи то в офісі й справді запанувала гробова тиша, але зараз, мить потому, як боляче гепнулася об підлогу, я не чула абсолютно нічого. У вухах стояла повнісінька тиша, яка з одного боку й заспокоювала після вибуху, але з іншого – трохи лякала. І саме цей страх, а ще побоювання побачити – або не побачити – страшну картину після вибуху не дозволяли мені відкрити очі. Але й не відкриваючи очей, я могла усвідомлювати, що лежу на твердій підлозі Мирового кабінету на животі.

І просто в цю мить я могла тільки відчувати. Тілесно сприймати довкільну мене обставу. І ні, зовсім не біль я відчувала, хоча й він теж тривожив, але десь дуже далеко на задвірках свідомості. Основні ж відчуття зосередилися довкола чоловіка, який своїм великим тілом притискав мене до підлоги та, здавалося, огортав собою зусібіч. Саме він зараз зібрав навколо себе усі мої відчуття, розганяючи страх і даючи впевненість, що нічого непоправного не трапилося. Адже не трапилося?

Нагнала оскоми?)))

Отож, як там закликають?

Тільки сьогодні та тільки у нас: знижка 25%!!! Більше ви ніде й ніколи не зустрінете такої пропозиції, тож припрошую нею скористатися, допоки доба ще не скінчилася! Наступні знижки якщо й будуть (у чому я зовсім не впевнена), то точно після завершення передплати та не такі шалені, як сьогоднішня!

Купуйте – і гайда читати! Точно не пошкодуєте)))

P.S.: Божечки, я таки це опублікувала...

Якщо довго не відповідатиму на коментарі, знайте: авторка відходить від стресу у своєму затишному інтровертному куточку і скоро виповзе до людей)))