Нас вже 400

Сьогодні вдень помітила дещо цікаве: нас вже 400! Мені навіть не віриться... Зараз це число здається таким великим, хоч я і довго про це мріяла.

А ще 11 вересня нас було лише 221... Тоді я мріяла лише про відмітку у 250 слідкувачів. І навіть не очікувала, що за кілька місяців не тільки збільшу свою аудиторію на букнет майже в два рази, а й зможу відкрити дві передплати поспіль. От я чесно навіть не сподівалася, що людям зайде "Донька Чудовиська", бо це історія про дорослішання, шлях від немовляти до дорослої дівчинки. І тим менше я очікувала, що цю історію куплятимуть навіть краще, ніж "Дружина лиходія".

За цей час я також познайомилася з творчістю Лари Роси та Юлії Богутої(прочитала поки що не багато книг авторок, але намагатимуся це виправити), почала писати більшими шматочками (не завжди це виходить, звичайно, й вихідні стала робити собі частіше), та глибше занурилася у психологію (це моя додаткова спеціальність, якщо що) і почала загалом більше читати, але не тільки з метою задоволення, а й пошуку шляхів для покращення себе. Змін відбулося багато. Згадала! Також я почала частіше робити тіктоки про книги, і не тільки свої. При чому їх не тільки стало більше, а й їх якість покращилася. Можливо я колись стану відомою буктокеркою, але поки що це мрії і слідкувачів в мене там лише 229.

Тому хочу сказати усі велике та щире "Дякую!" За підтримку, за віру, за ваше читання. Ваші коментарі та прочитання дуже надихають і доводять мені, що моя праця не марна. Якби не ви, в мене було набагато менше світлих та приємних спогадів. От чесно! Коли хтось пише якийсь коментар під книгою (будь то питання, припущення або ж звичайне "дякую") або в коментарях під моїми відео "А я читав цю книгу і мені сподобалося!" - я постійно пригаю від щастя. І здається мені, що це в мене ніколи не пройде.

Також я визначилась з направленням моїх історій. Колись я хотіла писати в жанрі любовно-гумористичного фентезі. З цього я намагалася почати, але з любовними лініями в мене якось не складається. У пар в моїх історіях немає пристрасті, вони просто є сім'є, де партнери цінують один одного. Усі герої в моїх книгах помиляються... Але моє направлення - це історії про сильних дівчат: морально чи фізично - не важливо. Я просто пишу про тих, хто мене захоплює.

І знаєте, якою є моя мета наразі? Ні, я як і всі була б не проти, якщо якесь видавництво запропонувало мені надрукувати мої книги, але більш за це я хотіла б, щоб колись мої історії викликали в читачів ті ж емоції, які в мене викликають китайські дорами (не знаю, чи казала я, чи ні, але з 2023 року вони мене неймовірно захопили). Я хочу так само дарувати людям різноманітні емоції: радості та смутку, комфорту та напруги. І сподіваюся, що колись досягну цієї мети. Наразі мені треба ще багато рости та розвиватися, але я вже на шляху до моєї мрії.

До речі, також не можу не похизуватися успіхами мого друга - Ореста Сонечко. Хоч наша співпраця й не вдалася і в результаті йому самому довелося дописувати Survival, але я ні про що не жалкую. Він з цим впорався і вийшов у фінал конкурсу "Кіберпанк". І я його з цим вітаю та вболіваю за нього.

А також не можу не побажати успіхів і Тетяні Вітер. Вона також активно підтримувала мене. І ми з нею частенько спілкуємося.

Оскільки я вже почала про тих, хто мене підтримує, не можна пропустити й Анні Кос. Вона дуже часто надихала мене. Це реально та людина, якою я захоплююся і чиї слова для мене дуже значимі. Вона постійно вислуховує мене та дає поради. Дієві поради, які також допомагають мені розвиватися.

На цьому, напевно, закінчу. Сподіваюся, що вже скоро буду дякувати вам за відмітку у 500 слідкувачів. Бережіть себе та не хворійте! А я піду писати проду для мого чергового експерименту - книги "Королева-ворона обов'язково виживе". Як я помітила, ця історія вам подобається менше, але я всеодно не жалкую, що почала її писати. Навіть якщо поціновувачів вона не знайде - вона всеодно буде для мене безцінним досвідом, що буде ще одним кроком для майбутньої кращої мене.