Довгоочікуване продовження "Вмій програвати"

Друга частина дилогії під назвою "Вмію кохати". Тут ми зустрінемося вже зі зрілими головними героями. Минуле, яке знищило їхні почуття, але що робити якщо ви вже давно чужі один одному, але є те що вас об'єднує. Як же вчинять головні герої? Чи є в них майбутнє? 

Уривок з першого розділу розділу:

- Мама! – моє серце кровоточить, коли я чую дзвінкий голос свого синочка. Мій всесвіт, моє життя. Він кидає всі свої іграшки та біжить у мій бік.

- Богдане не біжи, бо ще впадеш – мама, як завжди хвилюється за нього. Він у нас ще та дзиґа. Присідаю та підхоплю сина на руки. 

 Ловлю його обійми та міцно – міцно обіймаю. Якже мені не вистачало його обіймів.

-  Рідненький! -  зараз час для нас зупинився,  я не помічаю ні мами, ні дядька Віталія, ні Туза, який треться об мою ногу та теж хоче у нашу компанію обіймів.

Чотири роки тому переді мною стояв вибір. Навчання у одному з найпрестижніших університетів Європи з подальшим працевлаштуванням та мій ще не народжений малюк. Думаю і так зрозуміло, який саме я вибір зробила. Чи шкодую я ? Звичайно, що ні у мої голові навіть думок таких не було. Чи було мені складно? Так.