Горище

Насправді коли ідея про те, щоб написати цю історію, прийшла до моєї голови - я знала в якому стилі я хочу це написати. Хоча я і звикла до більш великих творів, де моя фантазія має повну свободу, я хотіла зробити це оповідання такими собі посиденьками. 
Саме тому в анотації я зазначую, щоб ви заварили собі чай при читанні. 
 

я хочу щоб ви відчували себе поряд зі мною юта моєю бабусею за чашечкою гарячого чорного. Тож чекаю ваш фідбек! 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олеся Глазунова
01.05.2024, 16:31:35

Ой, горище це ще те таємниче і пречудове місце )))
Цікава ідея

Тесса Лавгуд
02.05.2024, 02:04:56

Alesia, Дуже дякую!

Інші блоги
Так чому ж Клауді?
Вітаю мої любі. Як ви вже зрозуміли, цей блог буде присвячений імені який Ярослава вибрала для кицьки яку вона помилково прийняла за кота своєї сестри Лари — Боні. Отже, чому вона ось так ні з того, ні з чого
«я змерз до кісток, але готовий до бою»
«Справжня сила в тому, щоб бути полотном, без якого жоден колір не має значення». Одне «М» – як згода. Друге «М» – як виклик. Вероніка змерзла до кісток, але її «лисяча хитрість» нікуди не зникла.
Уривок. І трохи візуалізації
— Я знав, що це ти. — Звідки? — моя рука завмерла на його ключиці. — З твоєї ходи. З того, як ти дихаєш, коли хвилюєшся. Хотіла відсмикнути руку, але він ледь помітно нахилився назустріч моїй долоні. —
І знов
Вітаю! А я знову за своє слова, що приходять в моменті, які народжуються в душі. Реалії життя! А ми гартовані війною. І ми гартовані цією зимою. Де холод лютий і немає тепла. До себе горне мати немовля... Дякую
Доброї ночи.
Я за мовною звичкою російськомовний, тому переклад "Гри" уважно вичитував, щоб уникнути русизмів і кальок. Якщо помітите щось подібне — напишіть мені в приват або тут у коментарях. Заздалегідь вдячний.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше