"Секрет Імператриці". Рецензія

Шановні читачі, пропоную вам рецензію на твір Kalli de Narro "Секрет Імператриці"  https://booknet.ua/book/sekret-mperatric-b422736, що написана в рамках безстрокового марафону https://booknet.ua/blogs/post/363457

Виходячи з коментарів до цього твору, де вказується, що книгу важко читати, але не наводяться конкретні зауваження, авторка прийшла до нас на марафон з метою з’ясувати докладніше, в чому проблеми тексту. Тож пропоную тут мої загальні враження щодо структури тексту і розбір перших глав (бо якщо розбирати всі глави, то рецензія буде довша за твір).

Пролог, як годиться, пропонує читачу картинку минулого, яка показує з чого все почалося. Ми дізнаємося, що дві людини присяглися знайти втрачену принцесу. Один з них погрожує вбити іншого, якщо той також буде шукати принцесу. Відповідно другий погрожує помстою. Тобто нам показують, що подальший текст буде про пошуки принцеси і що між цими персонажами ворожнеча. Все, нібито, зрозуміло, але ... Далі в тексті ця ворожнеча не грає. Можна заперечити, що автор таким чином створює гнітючу атмосферу і показує «не янгольский» характер батька головного героя. Якоюсь мірою це так. Але роблю на це акцент, б далі в тексті багато таких моментів, що не вливають на сюжет і тому виглядають ніби пришиті збоку. Для гарного ж сприйняття тексту необхідно, щоб всі ниточки впліталися одна в одну. В кінці прологу одною фразою нам повідомляють, що спілкування цих двох персонажів — це видіння головної героїні, яка може бачити минуле. Це був би ефектний хід, аби пролог був повністю видінням. Але його початок так не сприймається. Загалом в тексті багато включень картинок-видінь. Це сам по собі гарний кінематографічний задум і потребує лише доопрацювання. Наприклад, гарно сприймається в такому разі перехід на теперішній час: не «сказав» а «каже».

Надалі, в першому розділі автор знайомить читача з головною героїнею. Це Констанція Колабріо. Чи Калабрія? Чи Калабріо? Чому вона в залі суду поправляла суддю, що вона Калабрія, якщо далі в тексті такий варіант прізвища більше не зустрічається?

Отже, перед нами молода жінка з гоноровитим характером, що займалася незаконною діяльністю і була засуджена до заслання. Нібито все логічно, але хто така Демонесса червоного місяця, що дозволяє собі жорстко порушувати закон? (стирчить збоку Демонесса) І чому переїзд в маєток до багатого красеня, який тільки на вісім років її старший і не жонатий, вважається покаранням? Далі з’ясовується, що це засудження безпідставне і є справою рук ворогів. Тоді не зрозуміло, як ці вологи вибирали вирок? Замість того, що закрити за грати проблемну дівчину подалі від себе, вони дають їй можливість переселитися ближче і в гарні умови.

Далі по мірі розбору буду приводити місця, на яких читач, так як і я, вимушений спотикатися, і ці «спотики», звісно, не на користь тексту. При цьому на всіх не поставлених і зайвих комах я не буду зупинятися, бо тоді і моя рецензія буде виглядати як суцільний «спотик».

«прокричала я незадоволено закинувши локони волосся за вуха, різко відповіла я»

«Моїх інструментів не було ніде видно я торкнулася й відсунула дві книжки» Немає крапки. «Я торкнулася?» Якщо відсунула, то мабуть торкнулася, адже нам не сказано, що героїня може пересувати речі без доторку.

«я змогла закрити коробку, яку прихопила дорогою до столу біля дверей, кришкою» По-перше, не обов’язково повідомляти читачу, що коробку закрили кришкою, достатньо її просто закрити. По-друге: уявимо, що дівчина зайшла в кімнату, взяла чималу коробку біля дверей (з кришкою) і підійшла до столу. Але вище написано, що Кортес підштовхнув її в середину. Схопила велику коробку в той час як її штовхають в спину? А потім з коробкою в руках розглядала речі? Чи поставила коробку на підлогу?

«Надмірний вилупок» - не зрозуміло, вірогідно нахабний вилупок.

«Він взяв мене з руку та зав’язав очі» - побудова речення передбачає ці дії майже одночасно. Навіщо брати людину за руку, щоб зав’язати їй очі? Вірогідно, спочатку вивів за руку з кімнати. Потім зупинився, дістав з кишені хустинку і зав’язав нею очі героїні. Але навіщо зав’язувати очі? Вони ж йдуть через портал! І скільки вони йшли через портал, що вона встигнула в шубі змерзнути? Вхід в портал — на півдні, вихід з порталу — у холі будинку.

«М’язи стали твердими, наче промерзла деревина». Непромерзла деревина м’якша, ніж промерзла?

«Мої роздуми перервав скрип дверей і він зняв з мене пов’язку» - скрип дверей зняв пов’язку. Перед і кома.

«ноги м’яко занурювались їх теплу вовну» - пропущена буква «в»

Далі з’являються персонажі — місис Колтен, містер Сміт, містер Блеквел, містер Лонг, містер Джонс і особиста камеристка міс Фелла. Містер Блеквел потім зустрічався, місис Колтен і містер Лонг ніби ні (якщо я не помиляюсь). Прізвище Сміт мав лікар, що виписував фальшиві свідоцтва про народження (не треба було давати іншій людини таке ж прізвище), а особиста камеристка далі називається Норою. Який висновок: якщо герой належить «масовці» і зустрічається в тексті один раз, не треба давати його прізвище. А перетворення Фелли на Нору — це майже не помилка, бо буває таке, що називаєш персонаж одним ім’ям, потім змінюєш на інше і не знаходиш в тексті всі попередні згадування.

«Шкіра бліда, на руках вже видно кістки» - сумнівна фраза. Кажуть, що шкіра та кості, але в такому разі кістки вкриті шкірою)

Що далі, то веселіше: «потік гарячої води проникав під шкіру». Не дивно, що героїня ослабла)

«поглянув здивованим поглядом» — однокореневі слова в одному реченні. Краще «здивовано поглянув»

«Очі блищати голубим вогнем» - блищали.

«Вени пульсували в голові» — в голові пульсують артерії. Вени можуть пульсувати на шиї при напруженні.

Ще в першій главі з’ясовується, що Андріан Кортес має свій зиск від «заслання до нього» Констанції. Він пропонує їй шлюб, бо знає, що це звільнить його від прокляття. Яким чином він про це дізнався? В цьому місці сюжет провисає. Я б зрозуміла, якщо б це сам Андріан підстроїв арешт Констанції і заслання. Але з тексту це не випливає. Якщо б це було так, то героїня б це «побачила», адже всі рушійні моменти сюжету вона бачить у свої видіннях.

Андріан наклав печать, яка стримує сили героїні, але не акцентується як ця печать зникла. На цьому можна було б зіграти, адже ж ми маємо любовний роман, а любов, як відомо, руйнує всі перепони).

І тут тільки закінчується перший розділ. Це не розділ такий великий, це при розборі виникло стільки питань. Зрозуміло, що далі я не буду весь текст розкладати на деталі. Тільки відмічу частину «спотиків», щоб автору легше було їх знайти і виправити.

В розділі 2:

«проходячи коридорами, мені на очі трапились» - в одному з коридорів мені на очі трапились

загадкова кімната із замороженими дверима стирчить із сюжету

«Вже збиралася поставити мамину шкатулку на назад туалетний столик». Слово «назад» зайве. Не шкатулка, а скринька.

Коли стався «гучний гуркіт», то у мене склалося враження, що стався вибух. Але виявилося, що це впала на підлогу скринька з прикрасами.

«В листі було написано щось про принцесу Констанцію». В листі з королівськими печатками, що таємно зберігався у скриньці, «написано щось»? У цьому листі кожне слово на вагу золота.

«Про Адріана не буду в навіть думати» - зайва буква в

«Темна підлога в кліточку» - клітинку

«Вона могла бути багатшою за» - не дописане речення

Героїні не дали доступ до північного крила — стирчить із сюжету.

Блеквел представляється героїні, проте Кортес його вже представив їй раніше.

В розділі 3:

«опис провулок» — провулка

висушили криницю, отже в НІЙ нічного не було, а не в НЬОМУ

Як Констанція в третьому розділі дізналася, що в принца є друга половина прикраси? Якщо вона про це знала, то чому не здогадалася раніше про своє походження? Адже «мамині» прикраси були з нею ще з дитинства? Королівські прикраси в серійне виробництво не випускають.

«Привела себе до пристойного вигляду» — у пристойний вигляд

«Жодного зображення чи картинки» - тавтологія.

У розділі 4

«Таких я мало таких подій знаю»

«Як швидко збігла в свою кімнату і дістала спід обкладинки книжки, та рушила до нього» - в одному короткому реченні три помилки

«зі слабким голосом та ледве до ходячої до кухні»

«Козла відпущення» - цапа відбувайла

«Пролиймо світло» — проллємо світло

Андріан схопив за талію і «почала гладити за волосся». Вірогідно почав і не ЗА волосся

«Ще не встигла відновилась»

«Біль буде просто пекельні»

«Я обманула пальці в крові»

в розділі 5:

Андріан каже «Я чомусь втратив можливість бачити твої видіння». Ніде перед цим не згадувалось, що він бачив видіння Констанції.

Загалом, моє загальне враження можна описати таким чином.

Видіння головної героїні, що рухають сюжет — зручна річ, щоб не заморочуватися над причинно-наслідковими зв’язками сюжету, проте вони ж - «роялі». І це не самий вдалий вибір, особливо коли головна лінія твору — детективна.