Повна версія в фанфіку "Квітка пустелі" я знаю як ви його любите, пока пре буду старатись регулярно писати.

— Ти пахнеш кров'ю, —  сказала істота, та усміхаючись, облизав губи.

— Ти теж,  —  пирхнула дівчина, готова призвати тіні, що завгодно, та не здатись, виграти час, спробувати врятувати себе. Вона не знала, що монстр був ситий і просто хотів пограти. Що ж, в будь-якому випадку ця гра йому не сподобається.

 Якби ця істота була людиною, його енергія перетекла в жрицю, але ні, її інвокація обірвалась.

— О ти теж не зовсім людина, цікаво, — він знову показав ікла, та притягнув її до себе, вона намагалась вдарити його по яйцях.

—  Відпусти, — її голос на мить роздвоївся. — Тобі краще не знати, що я таке. —  Дівчина дряпалась, пручалась.