Які емоції ви відчуваєте, коли завершуєте свій твір?
Коли я наближаюся до фіналу, на передостанньому розділі, моє бажання швидше закінчити зжирає зсередини. Тому я починаю писати швидше, щоб за деякий час знову повернутися до нього і внести корективи на свіжу голову.
У той момент, коли вирішуєш стати письменником ще не усвідомлюєш, що підсаджуєшся на важкий наркотик. Кожна книжка - твоє нове життя. Кожен герой - частина тебе. І коли приходить час розлучатися з історією, для мене - маленька смерть. Я помирала багато разів і тільки одного разу полегшено зітхнула - Вічність Лютого.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНадію на те, що мою книжку зможуть прочитати все більше людей. Але стається все навпаки
Veronika J-Smith, мені попадається одні романтіки там, а я не дуже люблю такий жанр. Я пишу серйозне, фентезійне, головоломчасте
В основному я щаслива, бо книга встигла порядком надоїсти
Взяв за звичку планувати наперед початок та кінець історії. Тому писати ці частини найлегше завдання. Вся складність у "начинці" та редагуванні, яке іноді може зайняти більше часу ніж написання самої книги. До цього часу завершив 3 твори, і можу сказати, що написання фіналу для мене означає тільки одне: попереду щонайменше місяці "вичисування" та змін до сюжету, без яких книга залишеться сирою.
Приблизно таке: і що, тепер нову книгу писати? Знову все вигадувати? Прописувати? Редагувати? А воно мені треба? А потім щось в моєму житті трапляється і я починаю… Цей страждає … Цей страждає… А цей взагалі нехай помирає… Бо для мене це - вперше чергу спосіб позбутися стресу, а вже потім визнання і все таке інше.
З одного боку таке полегшення, а з іншого сльозки, бо ти так звик до тих персонажів, їхніх емоцій...
Стає сумно, бо ця історія підходить до кінця. Але лікує завжди обмірковування нових ідей)
Я теж уже майже дописала твір. Розтягую написання, бо не хочу розлучатися з книгою...)))
Раніше з фіналом проблем не було, тепер все змінилось. Відчуваю, як мультивсесвіт мене плутає і підсовує одразу купу варіантів, а я не можу обрати, який з них кращий, а потім беру себе в руки і фіналю, як задумав спочатку.
Полегшення і водночас порожнечу. Як тільки опублікований останній розділ, я радію тому, що історія вийшла. Але потім починаю розуміти, що герої з якими я проживала декілька тижнів або місяців, уже в минулому. Не треба бігти і писати для них новий розділ. І місцями це доволі сумно. Щоправда, з новою книгою це минає)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати