Одна з моїх улюблених книг

Вітаю вас, любі читачі!

Сьогодні я до вас із книгою "Не твоя кішка". Ця чудова романтична історія неодмінно вас повеселить.

Уривок із цієї чудової книжечки

— Додому? Але ми ще навіть не зіграли у більярд на бажання! — він знову став тим безтурботним гульвісою і за мить безцеремонно влігся на диван, закинувши ноги на бильце, а свій патлатий чавунок — на мої коліна.

— Панченко! — від його хамства я підняла руки, не знаючи куди їх тепер притулити. — Геть знахабнів!

Мала нестримне бажання ляснути цього чортяку по пиці, але скидати його зі своїх ніг — ні… І це змушувало моє серце битися частіше…

— Тільки не кажи, що тобі не подобається, Кітті, — широченна задоволена усмішка розповзлася на його обличчі і я таки не стрималася — обхопила його шию та легенько стиснула. Чорний манікюр впився в смагляву шкіру і в очах брюнета блиснуло щось хиже. Я відчувала  під великим пальцем його пульс і він був таким же неспокійним, як і мій.

— Я — Катя, — старалася вкласти в ці слова погрозу, але, мабуть, в мене нічого не вийшло, бо Панченко лише ще більше заусміхався, продовжуючи дивитись мені в очі.

Несподівано він підвівся надто різко, обпираючись на лікті, й залишив на моїх губах легкий поцілунок. Його губи віддавали м'ятою та апельсином, і лиш зовсім трішки відчувався алкоголь.

Давно я не почувалася такою збентеженою, спантеличеною, що навіть поворухнутися не могла. Мені сподобався цей несподіваний поцілунок, але визнавати це навіть собі я просто не могла.

Майже одразу він ліг назад на мої ноги, задоволеного усміхаючись. Тільки тоді я зрозуміла, що моя рука досі лежить на його шиї, щоправда, не стискає горло, а просто обережно торкається розпаленої шкіри.

— Не дивись так на мене, Панченко…

— Це як?

— Так, ніби між нами може щось бути.

Мої соцмережі (там багато цікавого):

Телеграм

Інстаграм

Фейсбук сторінка

Усім чудового тихого дня та мирного неба!