Я в розгубленні | Божевільні дні

Привіт усім, хто не спить або раннім пташкам =)

Пишу я зараз 18-й розділ своїх "Пір року. Зникнення Зими", назва якому "Божевільні дні" і в думці гадаю, як його правильно вчинити. Ви знаєте, я звикла готувати для вас смачненькі тортики з величезних розділів, ділити які на шматки мені аж ніяк не хочеться. Але з написанням я вже затягнула (я не лінива дупка, пишеться заскладно просто розділ...), і коли зможу до кінця дописати задумане не знаю...

Потребую думки тих, хто читає: 

Викладати розділ шматками, ділячи на "18.1 ; 18.2..." (до слова, уже написано 20 000 знаків, але це навіть не половина), чи все-таки цілісним, одним махом, викласти?

Як завжди, фрагментик:

Несамохіть Майк протяжно зітхнув: він знову проявив слабкість, знов-таки піддався спокусі, бувши цілковито безсилим протидіяти досвітній марі. Пригортати Діану до себе, плутатись пальцями в її шовковистому волоссі, відчувати на відстані подиху нестямний трепіт її тіла було схоже на рубікон реального та нереального. А її очі, наче ввібравши в себе сяйво сонмищ зірок із нічного неба, мерехтіли дивним відлиском, так і вабили, знадливо кличучи тонути в їхньому теплі… На якусь мить Майк піддався, потягнувся до таких жаданих, мов цілюща вода, вуст, повністю забувши про насущність.

Спокійної ночі чи доброго раночку

♥♥♥