Тихого дня, мої любі! ❤️

Сьогодні я вам хочу розповісти про новинку у колеги

Надія Борзакова розпочала свою нову історію кохання: “Життєву, дуже емоційну, іноді болісну зате дуже яскраву” — обіцяє нам автор.

Діана: Після зради чоловіка я захотіла розлучитися. А він заради помсти вирішив забрати в мене дитину. Але я не здамся і все зроблю, щоб Ведмедик залишився зі мною. Це єдине, що мені потрібно. Здається…

Святецький: Кохання та шлюб не для мене. На власному досвіді встиг переконатися, чим це закінчується. І з того часу з бабами у мене все просто і ясно. Я їм красиве життя, вони мені красиві ночі. Так було до того, як я випадково зустрів цю дівчину. Зустрів і не зміг забути.

Тож запрошую вас заглядати та ЧИТАТИ

А тим часом в нашій з вами історії спалахнули недитячі пристрасті ;-) З очевидних причин я не можу тут викласти цього))) тож заглядайте у сьогоднішнє продовження!

 До кінця цієї частини чи то тому залишилося не так багато. Герої точно відпустили на волю власні почуття, які їх самих здивували.

 Та чи зупинить це Алекса від попередніх намірів помсти? Чи зрозуміє брат Ніку? Чи складеться таки дует?

 Та й хто ж врешті-решт був винним у тому “злочині”, сім років тому?.. Заглядайте — будемо розбиратися!

  “Закладаюся, я тебе переграю!” .

СПОЙЛЕР:

 “Що це? Сумніви? Жаль за те, що піддався пристрасті? Якийсь розрахунок?..

 Чи він просто сам ще не прокинувся до пуття і так само атакований усіма тими думками, що й на мене накинулися? А то просто світанкові тіні грають у свої ігри в його темних очах?

— Так, варто збиратися, — я сіла, дійсно з жалем розірвавши наш контакт.

 Проте ж таки сподівалася ще непомітно прослизнути у свій номер і встигнути привести себе до ладу перед сніданком.

 Алекс потягнувся слідом за мною… та потім немов зрозумів мої страхи. Скинув брову, заглянувши мені в очі і… На його губах розповзлася та бісова зухвала вчорашня посмішка!

— Не забувай тепер звертатися до мене “Пане”, перлинко, — з натяком кинув він своїм хрипким голосом, від якого в мене мʼязи солодко стиснулися! Щоб їх!

 Проте я не збиралася потурати цьому самозакоханому нахабі! А тому вхопила подушку та гупнула його по голові, допоки Алекс не встиг  відреагувати. А сама зі сміхом зістрибнула з ліжка!

— І не сподівайся… хіба що в спальні! — закинула я, хутко збираючи свій одяг по підлозі, поки він реготав.”

Читаймо разом!

 Запрошую також доєднуватися до моїх соцмереж, де я  доступна для спілкування постійно ;-):

Там завжди багато новин, обговорень, особистих появ автора та цікавинок!❤️❤️❤️

Мій Телеграм             Мій Інстаграм            Мій Фейсбук