Кіберпанк: Мої враження від конкурсу та творів

Як і обіцяв, цей блог присвячений конкурсу на сайті та конкурсним творам.

Одразу зауважу, що я «пройдуся» лише по тих історіях, які привернули мою увагу та які мені дійсно сподобалися.

Звісно, далеко не до всіх творів дотяглися мої руки, загалом, через недбалу організацію конкурсу, але про це трохи нижче. Також, маю зауважити, що деякі історії, хоча й допущені до конкурсу, взагалі не відповідають заявленому жанру, тож про них і згадувати не буду.

Зазначу, що наведені твори відзначені мною суто за технічною складовою та за наявністю ознак притаманних Кіберпанку.

Окремо попереджаю про можливість СПОЙЛЕРІВ, тому, тим, хто ще не знайомий із наведеними історіями, пропоную читати цей блог виключно на свій страх і ризикJ

Отже, почнемо:

«Йорган», автор Mesua ferrea.

Умовно історію можна поділити на дві частини: пригоді героїв у віртуалі і в реальному світі. Перша частина книги мені сподобалася більше, саме через майстерно прописані автором «фішечки» й деталі віртсвіту. Особливе захоплення у мене викликали патчі, які персонажі історії могли прописувати як своєрідні апдейти і використовувати для власної переваги. Також потішила око влучно й доцільно використана автором специфічна термінологія в тексті. Все це надало описам і процесам віртсвіту необхідної глибини й атмосферності.

Фінал історії одночасно справив на мене добре враження й трохи засмутив. З одного боку автор вправно надав читачеві можливість переосмислити дії й характери персонажів, з іншого боку (тут суто моє особисте невдоволення) вирішив не доводити історію до похмурої кульмінації, залишивши нотки позитиву.

Історія не є Кіберпанком, як таким, але автор створив добротну й круту кіберфантастику, яка варта уваги читача.

«Морочист», автор Оскар Бласт.

Загальний антураж історії наслідує класичні елементи жанру: штучний інтелект, кібернетичні механізми, високі технології…

Але далі починаються певні, скажемо так, дива. Створеним автором світом регулярно проносяться зловісні імпульси, які запускає ШІ, і які здатні переписувати біографії мешканців світу, стирати окремих людей та перебудовувати міські квартали. А сам Герой історії, той самий морочист, виявляється хакером особливого ґатунку – таким, який може хакнути саму оточуючу його реальність.

Першим моїм коментарем до цієї історії стала претензія щодо химерності вигаданої автором концепції.

Конкретно, я зауважив, що не може віртпрограма (нематеріальний актив) вилучити фізичну (матеріальну) оболонку суб’єкта або об’єкта з реального світу. Якби автор не вигадував схему їх поєднання, це є абсолютно фізично неможливим. Єдине, мабуть, що може виправдати таку концепцію, це те, що події твору, насправді, відбуваються всередені кіберпростору, і не доторкаються реального світу.

Автор, натомість, запевнив, що все передбачено сюжетом і свого слова дотримався. Перші прозорі натяки стали проявлятися у тексті ближче до передостанніх розділів книги, а фінал остаточно розставив крапки над «і».

«Людожер», автор Валеріан Надмогильний.

Ця історія виявилася для мене певною цікавинкою.

Одразу, за що зачепилося око, то наявність у тексті старих добрих знайомих термінів, типу: «крига», «криголам», з якими вперше познайомився ще у романах Гібсона. Показово, що вони ніколи не траплялися мені у сучасних творах (хиба що у грі «Кіберпанк 2077»), тож зараз я був приємно вражений. Немов ностальгією повіяло. Також сподобалися атрибути й атмосфера, власне, класичного жанру.

Наразі історія не дописана, і є у мене підозра, що автор не встигне її закінчити до дати оголошення результатів.

Шкода! Бо історія гідна того аби поборотися за призове місце. А її повільне оновлення, скоріш за все, обумовлене вкрай довгим процесом модерації, через що книга довгий час не з’являлася на офіційній сторінці конкурсу і не була видимою потенційним читачам.

«Кінцева мета – "Острів"», автор Марко Черешня.

Ще одна цікава новинка для мене. Зокрема тим, що досі ніхто, як на мене, не починав історію головного героя з заводу переробки сміття. Історія, знову ж таки, на даний момент не дописана і (знову ж таки!) через занадто довгу модерацію твору на конкурс, через що автор майже втратив інтерес до участі і ледь не покинув книгу напризволяще.

Зауважу, що поки що, історія не містить всіх необхідних елементів, аби зватися повноцінним Кіберпанком, але мені було б цікаво, як автор збирається розвивати сюжет надалі, і які враження викликала б у мене ця історія у своєму розвитку.

Тим, хто дістався цього рядка, висловлюю свою вдячність і прошу зауважити, що я свідомо не створював з цього блогу якусь рецензію на прочитані твори, не розбирав їх сюжет і не переказував зазначені раніше зауваження у коментарях до наведених історій. Здебільшого, цей блог – своєрідна вечірка «для своїх», для тих, хто й так знає моє ставлення до жанру, бо читав мої попередні блоги, і приймає моє визначення жанру. Якщо ж Ви виявилися новачком, і моя оцінка чимось Вас обурила – не соромтеся про це зауважити.

Поки що, на цьому – зупинимось, й оцінимо враженняJ Я продовжу, за нагоди, знайомитися із заявленими на конкурс творами, й у разі цікавих вражень, обов’язково зауважу про них у наступному блозі. Та, раптом, у Вас вже є щось висловити з приводу наведених творів, то прошу – не стримуйте себе в коментарях.