Від ненависті до кохання || новинка

НОВИНКА :) 

Нещодавно розпочалася публікації моєї новенької історії про сильну й грубу Мію, та жорстокого й небезпечного Ітана (⁠。⁠・⁠ω⁠・⁠。⁠)⁠ノ⁠♡ я сама обожнюю такого жанру історії, сподіваюся, вона вам сподобається:)

АНОТАЦІЯ ДО КНИГИ: 

Боятися чи кохати? Саме це питання лунає в моїй голові стоячи під вівтарем, поруч з ним. Чи зможу я покохати його? 
— Ви згодні стати законною дружиною Ітана Гроса? — момент й все сповільнюється. 
— Так. 
Я не маю вибору, мені потрібно стати його дружиною. Ітан єдиний, хто на моїй стороні, тож буду з ним до кінця. 
В цей момент я й подумати не могла, що шлюб, який почався з брехні й ненависті — буде сповнений любові і чесності у майбутньому. 
Та чи вдасться нам зберегти його до кінця? 

 Обкладинка до цієї захопливої історії 

 

               

 

Приємного читання, котики ❤️

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лада Короп
18.04.2024, 13:23:51

Вітаю, гарна обкладинка)

Кетрін Сі
18.04.2024, 13:25:13

Лада Короп, Дуже дякую ❤️

Інші блоги
Навіщо героям автор? ♥
…Щоб хапатися за блокнот і записувати все, що вони витворяють :D Не лізти в їхні особисті стосунки й сварки, підлаштовуватися під їхній характер та у жодному разі не диктувати їм, як жити! Я от декілька разів не
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Дев'ять ХвостІв
У старих легендах куміхо можуть бути лише міфом. Але що, якщо легенди не вигадували? Що, якщо серед людей справді живе той, хто має дев'ять чорних хвостів? Той, хто сильніший, швидший і старший за будь-яку
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше