Знайомство з батьком хлопця - це завжди нерви. Хочеться справити гарне враження, сподобатися. Я теж думала, що наше знайомство відбудеться в правильній обстановці. І що я буду як мінімум одягнена, а не притиснута його сином до стіни в момент, коли ми збиралися зайнятися самі знаєте чим.
- Ходімо, Ань, він нормальний, - тягне мене за руку Костя після того, як я мало крізь землю не провалилася від сорому.
- Я не піду! Він щойно бачив мої груди!
- І що? Думаєш, це перші груди, які він бачив?
- Це МОЇ груди!
- Повір, йому все одно! Уже забув, стопудово!
Ось тільки він не забув. Та й я теж не забуду. Хіба таке можливо забути?