Доброго вечора, авторам та читачам. Сиджу я такий, пишу книгу. І думаю: "Як зробити масовку, живою?". 

І справді, коли група персонажів, типу натовпу або армії, починають з певних причин у творі помирати пачками, читачу на них  в більшость своїй все одно. Тому, що вони не сприймаються за живих, простий пластелин, що можна різати досхочу. Такий підхід для мене вкрай неприйнятний, через те, що  полюбляю я живість у творі та її прояви. Не може увесь світ вертітися навколо основної пачки персонажів. Так я і дійшов до написання коротесенького віршу-пісні, який би дав читачу розуміння, що це за люди, та за що вони гинуть. Мов гучний дивіз, чіткий орієнтир у історії. Таке я роблю вперше, тому може вийти не дуже, хоча про це я гадаю, ви мені напишите у коментарях під блогом. 

Трохи анатоції до самої пісні:

Вона виконується простими робочими, що були найняті орденом лицарів на експедицію до міста Тетрарх.. Звісно вона була доволі небезпечною, тому їх протягом трьох місяців навчали, як тримати меч у руках. Однак ця подорож дуже небезпечна, не тільки з точки зору фізичної загрози, але й ідеологічної. Зрештою експедиція провалилася, і найсильніші воїни ордену покинули новачків. Так, збираючись навколо багаття, вони вечорами співають цю пісню, щоб нагадати собі, за що вони кладуть свої голови, що є рушієм, для їх дій. 

Пісня ордену "Боротьба зі Спокутою"

Ой у снігах, завірюхах

В тінях хмар, страшенній пітьмі

Стоїть столиця нашая в муках,

Потрощена, спустошена, та пограбована

Крижана смерть по місту вирує

Виє та стогне, життя тут мордує

Невже не можна її подолати?

Невже ми маєм свій край забувати?

Приспів( 2 рази):

 Спокута, спокута, тяжка ти є ноша

Для лицарів бравих ти є тяжкий дзвін

У вухах гудеш, нагадуєш, тужиш

Тягнеш назад ти нас у наш дім

Стяги вирують, пісня лікує

З пташиними співами, проб’єм ми пітьму

Діставайте ж леза, браття ви втомлені

Сподіваюсь настав, останній наш бій

Армія йде, буря лютує

«Нас не зломить, пройдемо поміж смерть!

Не помрем, та дійдем, хоч через муки»

Невтомно ми боримось за наш новий світ.

Приспів( 2 рази):

 Спокута, спокута, тяжка ти є ноша

Для лицарів бравих ти є тяжкий дзвін

У вухах гудеш, нагадуєш, тужиш

Тягнеш назад ти нас у наш дім