Щоденник автора | Кавусепавза =)))

Вітаю всіх кавоманів з

Міжнародним днем кави! 

♥♥♥ 

Не можу уявити своє життя без свіжозавареної чашечки кави..)) А ви? ;))) Нещодавно відкрила для себе матча-лате. Моя сестра пішла працювати баристою й дуже здивувалася, що мої смакові рецептори вловили в матча-лате нотки гарбузяного насіння..))) Виявляється, ця кава для кожного по-своєму розкривається. І саме завдяки пораді моєї сестри народився цей опис:

Одного ковтка було досить, щоб збагнути: це найсмачніша кава в її житті ― тягуча, з приємною кавовою гірчинкою та цитрусовим післясмаком, що ще довго відчувався в роті. А Майк таки знає толк у приготуванні кави!

(Пори року. Зникнення Зими. 17 розділ. Нічний жор)

 ✨️✨️✨️ 

Якусь мить вони у вкрай обтяжливому мовчанні вивчали одне одного очима. Майк першим спохватився ― розстелив плед, сів навпочіпки та став витягати з кошика здобутки: бутерброди з червоною ікрою, шинкою, огірками, а також солодощі (еклери, круасани й печиво). І звісно ж, не забувся й про велетенський термос. У миг ока він наповнив два кухлі запашною кавою й широким жестом наказав Діані приєднатися. Коли та обережно всілася, Майк мерщій накинув їй на плечі другий плед, навіть не вслухаючись у її недолугі заперечення.

― Тут холодно, ― пояснив він. ― А ти така худюща, що від одного стукоту зубів на друзки розлетишся.

Діана зиркнула на нього таким осатанілим поглядом, на який тільки була спроможна. Майк на це, здавалося, зовсім не зважав: з байдужою фізіономією передав Діані кухоль.

― А ти від гарячого напою дивись не розтань, ― намагалася вщипнути вона. Майк, який цієї миті якраз надпивав каву, несподівано реготнув прямо в кухоль.

― Та вже постараюся.

Деякий час вони в цілковитій тиші смакували кавою та жували бутерброди. Останнім Діана була вельми рада, адже під час вечері їй так і не вдалося нормально поїсти. Її живіт задоволено забурчав тільки так, а на свіжому повітрі, під місячним та зоряним сяйвом, пронизаним океанічним музичним супроводом, їжа виявилася ще смачнішою.

― І багатьох дівчат ти сюди приводив? ― Запитання зірвалося з Діаниного язика перш, ніж вона встигла його прикусити.

Майк здивовано блимнув Діані око-в-око й доволі різко відрізав:

― Я тобі не Ден, затямила? ― Він спохмурнів, наче був не радий одному звучанню імені свого запеклого ворога. Намагаючись приховати збентеження, перекинув ногу на ногу й навіть трохи відвернувся від Діани. Заповільно видушив: ― Про це місце знав тільки Ден. Тепер і ти. Ви двоє занадто близько підібралися до мене у свій час. ― Майк пронизав її гострим поглядом, від якого Діані миттю закортіло сховатися в якійсь шпаринці. Однак вона стійко витримала двобій й сама пішла в напад:

― Дарма ти ведешся на його шпички. Це безглуздо! Власне, як і на… ― на півслові обірвалася Діана, не в силах підібрати правильні слова. ― Коротше, зав’язуй викликати на поєдинки всіх, у кого язик розв’язаний на непристойні словечка.

― Макс прохопився? ― незадоволено клацнув зубами Майк. ― Ну-ну, точно язика відріжу…

― Макс, не Макс ― яка різниця? ― запалилася Діана. ― Не можна нападати на всіх, хто патякає язиком, що не лінь. Ти ж перший потім постраждаєш!

Вона говорила надто палко, навіть не помічаючи цього. Майк аж застиг в очманінні, за звичкою здійнявши праву брову. Коли раптом на його щоках спалахнули глузливі ямки.

― Не зрозумів… ― поблажливо почав він. ― Ти хвилюєшся зараз за мене, чи що?

― Не в тім річ! ― мигцем заперечила Діана, дратуючись, що її так швидко розкусили. ― Вимахуючи зброєю, усім роти не замкнути. І Влад тому приклад!..

Якусь мить вони обмінювалися допитливими поглядами, як Майк заховав посмішку в кухлю.

― Домовилися, ― похапцем погодився він, вкотре дивуючи Діану своєю поступливістю. Воднораз його обличчя затьмарилося, а на дні темних зіниць запалилися люті вогники. ― Але Влада це не стосується, ― з неприхованою ненавистю процідив він.

(17 розділ. Нічний жор)

А ви так само схиблені на каві,

як персонажі моїх книг і я? =) 

♥♥♥