– Не хочу лягати, – вередувала і боролася з ним. 

– А що ти збіса хочеш?  

– Хочу тебе поцілувати, – промовила і відразу виконала своє бажання, обійнявши його за напружену шию і притягнувши до себе. 

Так приємно… солодко… так ніжно, ммм. Я ніби падала на глибину, тонула у цих нових відчуттях. 

– Зупинись, – хрипко промовив він, вже не так сильно відпихаючи мене. 

А я знову різко штовхнула його на ліжко і швидко сіла зверху.

– Не хочу зупинятись, – прошепотіла у його вуста і знову поцілувала. 

Завтра я цього не пам'ятатиму, а сьогодні мені так добре, що не можливо собі відмовити. 

Чомусь сухарик в моїх очах після рому перетворився на солоденьку булочку. 

Його руки на моїй спині… Не знаю чи він хотів мене відштовхнути, чи зняти з себе, але у якийсь момент все змінилося і Мірай опинився зверху. Притиснув мене так сильно і так само пристрасно поцілував, роздираючи мої вуста і позбавляючи можливості дихати. Вибух. Це був шалений вибух усіх можливих відчуттів. Такий потужний і такий короткий...   

– Ненавиджу тебе, – прошепотів він, різко відриваючись, і зник.

Втік від мене. 

А й нехай. Спати хочу. Не треба було сік виноградним ромом запивати. 

– Не людину ж ти будеш кохати, – пирхнув батько.

Ніби я комаха якась надокучлива. Такі вже вони зверхні вухаті, що й ціни собі не складуть.

Обоє одночасно глянули на мене.

– Що? Можу й вголос це сказати, – розвела я руками. Втрачати вже нічого.

– А чому не людину? – знову спопеляв поглядом батька Дар. – Ти ж маєш крихітку Ті, догоджаєш їй і скільки років готуєш для себе у коханки...

– Думай про що говориш, Дар. Злість свою треба вміти приборкувати.

– От я й приборкав. Ти сказав мені або Діара, або приведи мені ту, яка тобі підійде. Я привів. Які ще питання до мене? 

– Хочеш людину у дружини? То буде тобі людина! Дам розпорядження готувати весілля!! – прокричав розлючений правитель ельфів. 

– От і добре! – відповів Дар.

– От і чудово!! – ще голосніше погодився його батько.

– Еее, хлопчики, ви чого оце тут гарячкові рішення приймаєте? Я щось не збиралася заміж. Чи мене комашку тут питати не будуть?

– Ти справді цього хочеш? – скривився батько і тицьнув у мене своїм ідеальним пальцем.

Цікаво. А якщо їх зламати, вони так само ідеально зростуться? Ой, якщо ви в моїй голові, то я ламати нічого не збираюся. То просто цікавість моя.

Дар раптом посміхнувся. Ага, сидить у голові в мене.