Рецензія на "Сталевий голод" Павло Книжнов
Дисклеймер
Читання ― штука суб’єктивна.
Чому це так, детальніше розповідала у відео на власному Ютюб-каналі
AnnaPro_Книги «Створення книжкового світу»
"Сталевий голод" належить до фантастики (хоча я б віднесла до наукової фантастики, так було б конкретніше) з елементами постапокаліпсису та кіберпанку. У романі 217 сторінок та 20 розділів, які ще й найменовані. Для тих, хто любить залипати на Зміст перед та під час читання книги це величезний плюс.
Сюжет
Автор поступово вводить читача в книжковий світ, не вивалюючи при цьому тонну світоустрою на голову. Через це книга читається дуже легко. Але є декілька «але», про які трохи пізніше. А зараз сюжет.
Події у «Сталевому голоді» відбуваються в недалекому майбутньому. Перед нами 2050 рік, де людству живеться несолодко: радіаційні викиди, пилові бурі, роботи присвоюють собі статус «людина». Ба більше, світом править ШІ Віктор ― такий собі Старший Брат з антиутопії «1984» Джорджа Орвелла. ШІ Віктор намагається контролювати всі сфери людського життя, впроваджуючи різні заборони: лаятися не можна, застарілі слова використовувати теж, цигарки табу, а разом з ними звичайні голки для вишивання. Це ще квіточки, адже ШІ Віктор планує заборонити людям коханням займатися! А всі, хто йдуть проти «Старшого Брата», відправляються до гетто.
«Це підступи ШІ Віти, точно. Глобальна Рада Корпорацій цього б не допустила. Вона завжди піклується про власних громадян».
Раз ми вже заговорили про ШІ Віту, то це «нелегальна локальна мережа з піратським програмним забезпеченням». Подейкують, що вона намагається зламати ШІ Віктора. Але чи дійсно це так?
Головним персонажем роману є рядовий лейтенант Бер-540 ― звичайний чолов’яга, не герой якийсь там. (Це не претензія. Не всім же бути героями.) Його батьки загинули в автокатастрофі, коли він був ще малим. Виховувала Бера-540 бабуся.
До речі, бабуся ― це найкращий персонаж у цій книзі. З нею відчуваєш конект, ніби це твоя рідна бабуся сидить у візку й намагається тебе по-доброму напучувати. А ще вона… геймер! І це дуже небезпечне хобі, адже воно «пенсіонерів до смерті доводить»: граючи, пенсіонери втікають від реальності й забувають, що їм, на відміну від роботів, їсти щось треба та пити.
Отже, книга починається з того моменту, як Бер-540 знаходить підозрілу дівчину Ікс-3000 з обнуленим чіпом даних. Ікс-3000 як персонаж мені сподобалася: відразу здалася сильною героїнею, та ще й гострим слівцем може кинутися. Шкода, що вона була лише в перших 4-х розділах… І мелькнула тільки під фінал. Дуже шкода…
У той же час зник експериментальний зразок із Медичної Корпорації МКСП. Хто його знайде, отримає мільйон кредитів. І це шанс для нашого рядового отримати розкішне життя. Чи використає він його?
Попри те, що ідея в книзі доволі цікава, на жаль, мене спіткало розчарування.
Пункт 1. Текст містить незначні помилки, на які я, як читач, готова закрити очі. Наприклад, а) авторові варто звернути увагу на оформлення прямої мови; б) «…ви не маєте права мене не поневолювати» (Розділ 15) ― так не поневолювати, чи поневолювати? Одне "не" зайве.
Але пробачити те, що «еспресо» перетворилося в «есперсо» (Розділ 6), я ну ніяк не можу.
Пункт 2. Часом було складно «в’їхати», у якому часопросторі ми знаходимося. Банально через те, що перехід між сценами занадто різкий. Не вистачало буквально декілька фраз, які могли б ввести читача в курс справи.
Пункт 3. Описи. *тяжкий видих*.
Знаєте, коли читачі кажуть щось на кшталт «я так не люблю описи, це так нудно й бла-бла-бла», це не означає, що їх потрібно уникати. Описи необхідні історії для того, щоб якраз ввести в курс справи, щоб читач зміг уявити місце дії і, зрештою, світ. Але… навіщо нам щось описувати, коли ШІ може згенерувати картинку, правда ж? І мене така тенденція лякає.
Я книгу читаю, а не мангу!
Наприклад, коли сказано, що в нас є робот (гуманоїд, андроїд не важливо), як я уявляю робота:
Однак замість опису в нас картинка з роботом, який виглядає достоту як людина! Не сперечаюсь, ШІ постарався (оплески йому). Але чому це не описати? Для того ж і існують букви, які складаються в слова, а слова ― в речення та абзаци.
У мене, як у читача, виникло враження, що авторові було лінь прописувати власний світ, де розігнатися, власне, є куди. А це поганий сигнал. Через це текст місцями провисав і виглядав сумбурно.
Ремарка: описи, хоч і мізер, але були.
Мій улюблений розділ у всьому романі 11, де моє серденько аж підскакувало від радости через фантастичні описи. Мені навіть на мить здалося, що цей розділ писала інша людина. Я вже було думала, потираючи лапки: «Ну, нарешті автор розписався!» Ех, як же я помилялася...
Пункт 4. Діалоги. Вони вийшли живими (ну, майже), з гумором (іронічним). До того ж через діалоги розкривалися характери персонажів. Однак не вистачало фраз типу "махнув рукою він; кашлянув він; пукнув він". Знову ж таки, я читаю книгу, а не п'єсу.
На жаль, діалогів було надто багато, що аж текст розтікався мислію по древу. Так і хотілося закричати: ДОСИТЬ БАЗІКАТИ! РОБІТЬ ХОЧ ЩОСЬ! І знаєте що? Мене знову спіткало розчарування.
Конкретні місця, де мене «бомбануло»:
- Розділ 7. Стався вибух у поліцейському відділку, де отримав поранення лейтенант Бер-540. Чи далі він буде задавати собі питання: «А ЩО В БІСА СТАЛОСЯ?». Ні, а навіщо… Я ж завдання для начальника не виконав, той лютує, мабуть… Агов, задумайтеся: вибух стався у ПОЛІЦЕЙСЬКОМУ ВІДДІЛКУ! Невже начальник не в курсі? Та й питання так і залишилося відкритим: хто влаштував той вибух? Хоча про що це я? Хіба відповідь не очевидна? Це все «підступи ШІ Віти». Ага…
- Розділ 17. Бер думає щось типу цього: «Вона мене дістала. Врізати б їй», а потім говорить до дівчини, яка щось незначне ляпнула: «Те, що ти сказала ― аб’юз». Це типу норм?!
- Фінал. Тут мені просто хочеться зробити фейспалм. Замість того, щоб хоч щось робити, Бер-540 із супутницею пішли грати в комп’ютерні ігри, а потім на колесі покаталися. Кульмінація покинула чат.
Так ще й тип наратора став пригати з обмеженого до всезнаючого, дозволяючи нам зазирнути в голову ШІ Віктора та Віти (а чи є в них голова взагалі?). Прикольний хід, я зацінила. Але в даному випадку він тільки створював мішанину. Чи не краще було б окремою главою подати розповідь від ШІ Віктора та Віти?
Пункт 5. Спілкування автора та читача. Букнет ― це така платформа, яка дозволяє спілкуватися з автором напряму. Погодьтеся, від спілкування частенько залежить, чи читатимете далі ви твір.
У мене є звичка коментувати кожен прочитаний розділ. Як читач, я маю на це право. Для чого ж там ще ті коментарі, як не своє «бу-бу-бу» висловлювати, обговорювати сюжет, персонажів, а?
Скажу відверто: якби я не пообіцяла зробити рецензію на цю книгу, далі читати не стала б. Хоча на той момент мені книга навіть подобалася... Але це я ще не знала, що на мене чекає попереду!
Читати чи не читати цю книгу вирішувати вам.
Читання ― чиста суб’єктивщина.
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯкщо чесно, то я якось спробував читати цю книгу, та мене вистачило на два розділи. Я ще потім засумнівався, а може продовжити читати, як з'явиться час? Та схоже я нічого не втратив...
Василь Бундзяк, Аа, ну раз так, тоді добре)) треба значить треба)
От я узагалі таке не розумію. Якщо хочеш, аби написали відгук на книгу, то потрібно бути готовим і до критики. Я от навпаки радію, коли пишуть багато коментарів.) Значить, читачу цікаво і він вже починає сприймати твій "витвір мистецтва", як щось особливе. Критика-це добре. Може, трішки неприємно замість :"Який суперовий твір!" отримати :"Тут не так з описами, сюжетом та героями", але лише через такі коментарі хочеться писати далі. Бо от сидиш і взагалі не розумієш, чи цікаво читачам, чи ні. А завдяки критикам можна вдосконалюватись;). Моя думка, але от якось такฅ^•ﻌ•^ฅ. Тож натхнення як тобі, так і всім іншим♥️. Усього найкращогоʕっ•ᴥ•ʔっ
Ріна Март, А ще ніби заново проживаєш написане)
Яка чудова рецензія! Усе розклали по поличкам з конкретними прикладами, а для цього потрібно уважно читати книгу та нотувати одночасно. Ви витратили купу свого часу, а це дуже цінно. Сподіваюсь, автор зацінив як належне. Теж почала читати цю книгу, але каюсь поки припинила читати саме через брак описів - незрозуміло як виглядає головний герой, дівчина, і все навколо. Хоча сам сюжет дійсно цікавезний. Я спочатку навіть подумала, що Бер-540 - це робот, бо ніде не було вказано, що це людина ))
Кіт прикольний :)))
Hanna Trunova, :)))))
Ура, дочекався! Божечки ти ж мій, яка гарна рецензія, від захвату мені навіть закортіло погодувати вашу кішечку. Не кидайте у мене тапками, будь ласка. Насправді я не проти конструктивної критики, то просто сонячне затемнення на мене вплинуло :)) А взагалі я спокійний і врівноважений, як чеширський котик. Тепер по порядку. Від хибодруків ніхто не застрахований, особливо коли весь час підшліфовуєш готовий текст та строки піджимають, бо книга писалась у цейтноті. По друге: описів справді було мало, а все тому, що новий світ розкривася або через діалоги, або роздуми ГГ. З діалогами справді трохи переборщив, і це факт. Каюсь. По третє: розділ 11 і мій краш, ось тут я розгулявся на повну. По-п'яте: добре, що хоч бабусю зацінили, це радує. По-шосте: вибух у відділку, як і всі диверсії, пояснювались діяльністью підпілля з гетто, це теж факт. І тут я впав у ступор: і це все? Схоже, всі інші знакові події пройшли мимо вашої уваги, це печалить. Я вже мовчу про пасхалки, котрі червоними нитками вписано у текст. Так гарно почали, я аж чайок заварив. Добре, що у мене все-таки є відгуки, якими я тішусь. Мабуть, зроблю про це окремий блог, там і поговоримо. Ще раз дякую, ви мега працелюбна.
Павло Книжнов, Рада теж. Як матиму час, гляну.
Вітаю. Ви молодець. Дуже гарна й розширена рецензія. Думаю автору книги варто вам подякувати за це. Так не всім авторам вдається зацікавити читачів, але в результаті кожен знаходить своє.
Вам успіху і наснаги)
Лада Короп, Дякую❤️❤️❤️ І вам натхнення мішок✨️✨️✨️
Привіт, запрошую вас до своєї сторінки сподіваюся вам сподобаєть дякую
Ніка Довлатова, ❤️❤️❤️
Нащо взагалі просити рецензію, якщо не готовий вислуховувати критику... Незрозуміло...
Дмитро Євтушенко, Ням ням)) у мене там навіть грибочки плануються)))
Ого)) яка рецензіще))) Колосальна робота, і причому навіть для себе я дещо виділила, що треба й описи, які мені капец як не йдуть. Посміялася з того, що треба додавати, що герой пукнув))) хоча наче маю обрамлені діалоги)))
Котейка мила...має задоволений вигляд, певно рулила всім процесом))
Ален Стеллс, Мррр, няу(⌒‐⌒)
Класна рецензія! Обожнюю твою чесну думку— так і повинно бути..)) Ти пишеш чесно свої думки та враження..)) та й коли читач коментує кожен розділ, навіть зі спойлерами...то й що...це ж классно, хіба не так? Будь який автор любить читати під книгою обговорення своєї книги, як і під улюбленим серіалом— це наче покажчик того, що книга цікава і викликає у читача емоції. А спойлерів я взагалі там не помітила, ти ж не головну інтригу розкривала, а лишь деякі деталі, які читач може вирішити чи читати, чи ні. Тому мене щиро здивувала така різка реакція автора. Якби мені так написали, коли ти, при цьому, просто висловила свою нерозуміння деяких моментів (тут же нічого поганого в адрес автора не було, чому він вирішив, що книга не заходить— хз) , то я б навряд чи продовжила читати твір далі, а ти молодець!
І до речі, я здивована, що книжковому блогеру, ЯКА ЗАЗВИЧАЙ ЧИТАЄ КНИГИ ДУЖЕ УВАЖНО, говорять, що це не так. Значить, це явно вина автора, а не читача. Я б на його місці навпаки подякувала і задумалась над тим, як прописати це більш детально...)
Jay, Не знаю)) виявляється, можна)))
Автор напевно погано сприймає критику, через що написав такий комент. Я такої думки, що чим більше коментарів - тим краще! Це ж означає, що читачу подобається читати, він приділяє час вашій книзі, йому цікаво! Це ж кайфувати треба взагалі-то))))))
Арія Вест, Та й таке..)))
Я теж такої думки) Кожен коментар важливий. Навіть негативний)
Мені подобається, коли той, хто пише рецензію, висловлює чесну й обґрунтовану думку. Ви зробили велику роботу) Відразу бачиться досвід Ютуб розбору книг) Я погоджуюся з темою описів, адже надто детальні описи нудні для мене, як для читача. А коли текст взагалі ними не обтяжений, то не відчувається заглиблення в сюжет)
Не зрозумілий такий коментар автора на коментування кожного розділу, адже це навпаки надихає. (надихає навіть виправити помилки, якщо на це вказує читач)
:3
Діана Козловська, )) На хибодруки я готова закривати очі. У кожного вони є. Навіть у книгах, які пройшли редакцію. Ми ж люди, не роботи)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати