В мене є питання, котре я завжди хотіла задати іншим авторам. Якщо хтось бажає поділитися своєю історією буду вдячна:)
Коли я була дитиною, то завжди любила дивитися з батьками фантастичні фільми. Навіть памʼятаю свій перший такий фільм. Можливо хтось його ще памʼятає: Гайвер. Темний Герой. Дивилась я його ще на касеті) В цей момент я полюбила цей жанр і він досі в моєму серці. Зачитані книги Володара Перснів і Сільмарілліон, безліч фільмів котрі я подивилася, спонукали мене до того, що ще в підлітковому віці я захотіла писати. Мені безліч разів казали, що це погана затія і в мене нічого не вийде. Правду кажучи, я їх послухала, і пішла вчитися на юриста. (ні дня не працювала юристом).
Ще до війни, під час відпочинку за переглядом якогось серіалу, я зрозуміла, що хочу спробувати щось написати. Вирішила занотувати якийсь сюжет без якихось планів. І тут все це почалося. Несподівано народилася перша книжка, котрою я дуже пишалася. Вона насправді вийшла дуже затягнутою й нудною, але потенціал в ній був. Вона досі в мене є і можливо я колись повернуся до цієї історії теж. Зараз в мене є вже думки, як можна зробити її більш кращою й динамічною.
Та головне про те, що написання книги, для мене, це можливість пережити неймовірні пригоди разом з моїми героями. Набути сили, котрої в реальному житті не буває. Кожна пригода дає можливість дізнатися щось нове про себе й не тільки. Бачила пост авторки, котра писала про те, що вона читає багато історії, міфології, та іншого. В мене все так само:) Корочше кажучи, написання книги – це завжди захоплююча подорож)
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПеречитала безліч книжок у жанрі фентезі, на той час цей жанр був для мене новим і незвичним. А потім я зрозуміла, що я теж так хочу/можу. І почала писати. Так з'явилася моя перша книга "Обрані".
А потім була довга перерва. Повернулася в творчість завдяки Букнету. Тут я почала писати українською. Виявилося, це дуже круто коли пишеш тією мовою якою думаєш.
Надія Філіпська, 100%!!!
Ой, я ще з дитинства, скільки себе пам'ятаю пробувала щось вигадувати. От йду вуличками, і придумую якісь дитячі та веселі, чи фантастичні історії. Потім намагалась писати в початковій школі. Нікому,звісно, не показувала, бо боялась критики.) Тож якось шукала собі сайт для читання книг, і завантажила Букнет. А потім помітила, що тут ще й автором можна стати. Тож спробувала і писати.❤ От і пишу досі. Не ідеально, але це приносить задоволення;) . Тому живу головною цитатою:"Пишу, бо подобається". Усього вам найкращого))).
Євгенія Вітьман, Дякую, вам також усього найкращого;)
З дитинства мріяла та багато читала, дивилася фільмів, мультсеріалів, подеколи (як мені сказали, бо я сама не помічала) навіть розмовляла із собою.
Пам'ятаю, що коли вперше засіла писати аби щось, мені було 12. Тоді це була банальна незрозуміла історія, яку я навіть нікуди не виклала. А через десять років її перечитала ту дитячу затію, та подарувавши друге дихання, перетворила у повноцінну книгу.
Почала ж писати якраз через те, що мені не дозволяли висловити думки так як мені того колись хотілося. Підтримки також не було ні від кого. Але після перших публікацій та як критики, так і слів підтримки, я отримала крила, які тепер ніхто не може у мене відібрати.
Тож я творю, бо мені це подобається, а якщо ще комусь і буде близьким моя творчість, то це лише приємний бонус для мене. Якось так )
Євгенія Вітьман, Я навіть коли народила, мені сказали: ааа, народжуєш, аби не працювати! У чоловіка на шиї хочеш сидіти!
Тож в якийсь момент я перестала звертати увагу на те, що мені кажуть в реальному житті. Пишу, бо мені так треба. Це мій спосіб відновитись.
Позбуваюсь так від стресу… От поплакали мої герої, постраждали, а мені наче як і легше
Ірина Скрипник, В мене теж таке присутнє. Іноді прописую ситуації в книжці, котрі трапляються зі мною, так знаходжу вихід з них, стає значно простіше.
Я навіть ніколи не мріяла писати, бо вважала, що письменники - це якісь незвичайні люди, що стоять на кілька голів вище за нас приземлених)) Але моя фантазія таки пробила цю глуху стіну й змусила втілити її у сторінках книг)) Тепер просто не можу не писати))
Лара Роса, Це точно))
Ще в підлітковому віці полюбила читати, та й дивилась різні фантастичні серіали, які мене надихнули. Ще з того часу вирішила, що буду автором підліткової фантастики, описуючи круті пригоди, небезпеку, екшн, трошки кохання і спасіння світу...)) про це пишу і зараз))
Eva Lukyanova, В дитинстві не могла відірватися від таких книг) Щиро рада, що ви пишите такі чудові твори)
Проби пера були з дитинства. Але повноцінну книгу написала, коли закохалась)))
Veronika J-Smith, Кохання надихає)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати