Серіал по "Інфеністах"! / Вичавив із мене усі сили

Всім хелоу!) як ваш настрій? У мене останні дні був не дуже, купа роботи, але знайшла час і на створення серіальчика по "Інфеністах"❤️

Цього разу "екранізувала" один з найважчих для цього епізодів, а саме главу 24 (о, богі, до 38 ще так далеко *плак-плак*), яка дужеее багата на епічні події, а саме на момент з тим, як Анна намагається врятуватись від свого божевільного татуся, який виявився демоном. У ході цього дівчина розуміє, що їхнє минуле занадто болюче і насправді вона з ним не справилась і досі... (історія там насправді жорстка і, я думаю, як ніколи актуальна для висвітлення у наш час). Та на допомогу дівчині приходить Джуліан - хлопець, котрий готовий ризикнути усім, тільки б вона розгледіла у ньому хлопця, який може їй сподобатися.

Накидаю вам декілька епічних моментиків і сюди, але запрошую в саму главу з візуалізацією ❤️

― Коли боятимешся, просто закрий очі і почни рахувати до десяти. Ось так… раз…

― Джеймі, він іде! ― злякалася мала Анна, почувши, як відчинилися двері у кімнату.

― Рахуй, сестричко, ― зашепотів Джеймі. ― Два… три… чотири… раз… два… три… дихай спокійно… чотири… ― вони чітко бачили в кімнаті великі чоловічі ступні, що поволі ходили-туди сюди, але Джеймі все ж не припиняв тихий шепіт на вухо своєї сестри.

Ці слова неначе справді зазвучали в голові Анни зараз. Вона змусила себе заплющити очі і рахувати. Тендітні руки із довгими пальцями уп’ялися нігтями в кору дерева. Дівчина завмерла, але дихання її все ж залишалось достатньо голосним.

Раз… два… три… чотири…

Раз.. два…

― Як смієш ти ховатися від батька?! ― неочікувано прозвучав грізний чоловічий голос просто перед Анною.

Грегорі кидає Анну в закинутій будівлі

― Ти думала, що вилікуєш мене тією бісовою плазмою?! Поглянь! Ні сліду не залишилось! Ти не зможеш змінити те, ким я є, Аннабель! А от я… ― він різко схопив її за куртку і припнув до дерева. Анна була настільки виснажена і шокована, що ледве знаходилась при тямі. ― СЛУХАЙ МЕНЕ, КОЛИ Я ГОВОРЮ!

― Відпусти мене, прошу… ― прохрипіла дівчина, ледве тримаючи очі відкритими.

― Ти була в контакті іще з кимось, окрім того вилупка Деллавера? Ой, не роби такого погляду! Наче ти не знала, що я увесь цей час за тобою стежив… так, Аннабель, це я попросив його забратися подалі від тебе!

«Що?! Ні! Роб Деллавер, моє перше шкільне кохання… він же зрадив мені… я сама кинула його!» ― пронеслося в голові Анни.

― Він злякався погроз місцевого шерифа і забрався геть, збрехавши тобі про зраду, ― пояснив чоловік. ― Я зробив це лише для того, аби ти розуміла, хто по-справжньому завжди залишався на твоїй стороні.

― Маєш на увазі себе?! ― зібравши всі сили, викрикнула Анна. ― Та ти божевільний виродок! Ти забрав моє дитинство! Через тебе я побачила пеніс вперше в десять років, коли інші діти і гадки не мали, що це таке!! Більше того, ти позбавив мене цноти і забрав шанс зробити це із тим, з яким я забажаю!

― Он як, ― хмикнув Грегорі, відпустивши Анну. Дівчина обезсилено опустилася на землю. ― Значить, я так і не спромігся заслужити твоєї поваги.

― ПОВАГИ?! ― істерично засміялась Анна, підводячись на ноги. ― Та ти просто псих!

― Твоя мама сказала так само, ― зронив Грегорі, повернувшись спиною. ― Але вона любила мене. Любила до останнього. Та коли дізналась, як ми з тобою проводили час, назвала психом і вигнала з дому. Як несправедливо. Я не робив нічого протизаконного.

― Тобі слід було просто розслабитися, Аннабель, ― прошепотів він. ― Ти опиралась. Ти опиралась мені весь час. Ти напружувала кожен м’яз свого тіла і тільки через це… тільки через це, ― наголошував на кожному слові чоловік, ― тобі було боляче. Ти просто ніколи не думала, що цей контакт може принести задоволення. Ти вбила собі в голову, що це не нормально. Та не існує поняття «нормально»! Це слово обмежує стільки усього, що насправді може стати реальним за умов правильного сприйняття!

Джуліан атакує Грегорі і проламує ним стіну

― Хто ти в біса такий?!

― Я її батько!

― Що?!

― Вона із моєї плоті та крові! А значить, лише я можу торкатись її!

― Та ти псих!! ― заволав Джуліан і щосили ударив Грегорі ногою  в бік.

Вони знову зійшлися в жорстокій бійці, а Анна спробувала підвестися. Хапаючись за стіну, вона нарешті змогла встати на ноги.

Грегорі налетів знову, але Хантер заблокував удар ліктем.

― ЦЕ Ж ТВОЯ ДОНЬКА, ЯК ТИ МІГ?!

― Бла-бла-бла, ― протягнув Грегорі так, наче одразу знав, що Джуліанові його не здолати. ― Я уб’ю тебе в неї на очах і тоді вона нарешті заспокоїться… та спершу, ― ударивши Джуліана знову, Грегорі дістав із кишені автоматичний шприц, такий, як у інфеністів, і встромив у свою вену.

Джуліан мучиться від введеної крові Грегорі

― Ні! ― закричала Анна.

― Твій організм зрештою справиться з ними усіма, але до цього… гадаю, пробудеш у знерухомленому стані якийсь час. А поки… на твоїх очах я… ― і повернувся до Анни, котру в ту ж мить пробрав страх.

― ІСКОРКО, ТІКАЙ! ― заволав Джуліан, зі всіх сил борючись із заразою, яка пожирала його організм просто моментально.