Весняна книга! Запрошую!

Вітаю, любі Натхненники!!!

Запрошую до новинки

“Наша дахозносна весна”.

Кохання, весілля, родина, подорож, пристрасть та ніжність і багато Дахозносної весни!!!

Уривок:

ЧЕРЕЗ ПІВ ГОДИНИ, почав накрапати дощ, але хлопці вже встигли посмажити м'ясо на веранді і занести його до хати. Передавши його нам, хлопці всілись на плед узявши з собою по пляшці пива. Почалися розмови довкола футболу, доки ми з дівчатами нарізали м'ясо, заправляли салат та готували тарілку з сирами, прошутто та різними ковбасками. А ще в нас було кілька піц, які ми розігріли. Їжі було стільки, що реально можна було нагодувати футбольну команду. Проте… ми і самі з цим всім впораємось.

   Несемо наїдки до імпровізованого столу у вигляді коробок з під піци. Швидко розставивши все, ми сіли біля своїх половинок і піднявши пляшки пива, зустрілись ними у повітрі - святкуючи наше новосілля. 

   Аромат м'яса та піци заполонив простір. Приправи якими хлопці замаринували м'ясо та аромат диму, змушували рот наповнюватись слиною. Ми наче рік не їли, накинувшись на все і одразу. Я потягнулась за піцою. Перш ніж вкусити, я втягнула носом і наповнила легені аромат томатного соусу, чорізо та сиром моцарелла та пармезану. Кусаю з такою насолодо, що аж прицмокою. Хрумкість скоринки контрастує з ніжністю сиру, який тягнеться і я в гастрономічній нірвані. Гострота чорізо та соусу з червоним перцем, поколює мій язик, а рот перебуває в приємному полоні пікантності. Надпиваю пива і слухаю разом з усіма, як Лія та Крістіан розповідають про те, як вони реставрують будинок якому вже майже сто десять років. 

   — Уявляєте скільки всього бачили ті стіни? — Лія кусає шматочок сиру і її очі сяють, коли вона це каже.

   — Ми навіть знайшли під шпалерами надпис, якому вже майже дев'яносто років. — Крістіан подивився на Лію і вони усміхнулись одне одному.

   — І що то був за надпис? — Цікавиться Саммер.

   Лія з захватом, відповідає.

   — “Виходь за мене Шарлотто!”. 

   Ми з дівчатами в унісон ахнули і це пролунало, як спів янголів. 

   — Як це мило. — Кажу я, прикладаючи руку до грудей.

   — А знаєте, що ще було написано під цим надписом? — Запитує Лія і ми всі просимо сказати. — Там було написано, вже жіночою рукою - “Я згодна, Едварде!”. 

   Ми знову наче той хор ангелів вдруге заспівали.

Більше уривків та новин ви можете знайти ось тут 

Героям Слава! Мирного усім неба!