Рецензія в рамках марафону 

"12 життів", Маркіза де Бюсі

Структура: Пролог, 17 глав, 134 сторінки. 

Жанр: Любовна фантастика 

Короткий сюжет:

Історія про дівчину на ім'я Яніта, в чиєму житті кілька років тому сталася трагедія, а після любовна драма. Вона займається нумерологією і одного разу її клієнта, під час розмови, запрошує на сеанс гіпнозу, що дозволило їй заглибитися у свою підсвідомість і зазирнути в минулі життя, щоб дізнатися причину: чому їй не щастить у коханні. Далі починається подорож довжиною "12 життів".

Сюжет: Уявіть, що ви їдете в поїзді. Краєвид із вікна гарний, але поїзд їде настільки повільно, що вам здається ніби ви стоїте на місці. Так, це специфіка формату, обраної теми, але я починаю дивитися на всі боки. 4/5

Структура: Оповідання ведеться від першої особи. Діалогів практично немає, основний текст: думки героїні, авторські рядки й опис подій, у даному випадку - короткий виклад історій минулих життів. Для такого флрмату це норма. Тому 5/5.

Персонажі: Кількістю персонажів текст не перевантажений. І хоча вони відіграють величезну роль, запам'ятовувати їх не обов'язково, головне запам'ятати суть тієї істрії, в якій вони фігурують. 5/5

Загальні враження:

У книжці порушується питання карми та її впливу на наше життя. Якщо говорити простою мовою: то все, що з нами відбувається, накладає свій відбиток - аксіома. У багатьох рано чи пізно виникає питання: де я так накосячив, що мені так "щастить"?

⁰У цьому сюжеті, на мій погляд, більше психосоматики героїні. Вона занадто близько прийняла до серця низку подій у своєму житті і стала шукати причину у своєму минулому. Чи знайшла вона її у своїй підсвідомості, чи справді занурилася в минулі втілення (у що віриться насилу) - довести неможливо. Можу сказати одне. Що подібні експерименти дійсно як наркотик. Бо наш мозок здатен не тільки подарувати нам щастя, але й цілком реалістичний біль, наповнити нас спогадами, з якими так чи інакше жити буде важко.

Книжка безумовно наштовхне вас на роздуми. І я могла б присвятити цьому цілу оповідь на 10 аркушів. Насамкінець скажу одне: протягом усієї розповіді мені було сумно, а після прочитання залишився гіркий осад. Але в книзі є думка, яку хоче донести автор, і я з нею повністю згодна, про неї ви зможете дізнатися після прочитання. Тому що тільки наприкінці книги, я зрозуміла головний закон життя. І він дає надію.

P.S. дуже шкода, що книги з глибоким сенсом губляться на тлі "коротких спідниць". Але я бажаю автору знайти тих, хто гідно оцінить цю чудову роботу.

Моя оцінка: 5/5