Наречена мого брата. Чи боїться автор своїх книг?

Вітаю, мої любі! Маю бажання трішки побалакати з вами, поділитись книжковим закуліссям та поговорити про... Страхи. Тема актуальна, напевне, для кожного. Звісно, є причини глобальні, зрозумілі кожному, а є такі страхи, які викликають у оточуючих багато запитань. 

Ділитись я буду зараз не власним страхом, а страхом своєї персонажки. 

Сьогодні говоритимемо про головну героїню книги "Наречена мого брата", Ладу. У неї зі мною є досить багато спільного - і один з головних пунктів тут в тому, що Лада... письменниця. Як і я, Лада не закінчувала нічого філологічного і взагалі має іншу освіту (знаю, багато моїх колег з Букнету і не тільки мають подібну ситуацію). 

Проте Ладі пощастило більше, аніж мені: її книга настільки популярна, що за нею ставлять справжній мюзикл. І так вже й вийшло, що вона, як авторка, особисто не була знайома з режисером... А коли познайомилась за дуже цікавих умов, то не змогла зізнатись, що це її книга. 

Зустріч виявилась не випадковою і короткотривалою та перетекла у тісне знайомство і навіть особисті стосунки, принаймні, у шанс їх почати, проте Лада все ніяк не може сказати про себе правду. То не зважується, то щось заважає...

Багато читачів дивується: як може виникати ступор через таку дурницю? Що ж, з одного боку, я з ними згодна, здавалося б, нічого такого нема в тому, щоб визнати своє авторство, тим паче, перед людиною, якій сподобалась твоя книга. З іншого, одна маленька нерішучість на початку може перетворитись на велетенську кулю брехні. 

Проте комбінація певних психологічних проблем (не плутати з психіатричними захворюваннями) з реальним життям може приводити до ось таких наслідків. Тож поки читачі зітхають, що у Лади нема жодних причин хвилюватись, я згадую власні смішні страхи.

Я, наприклад, боюся... відчиняти двері. Не будь-які, а туди, де хтось може знаходитись. І навіть знаю, звідки вилізла ця зараза, маленька паскудна скабка у свідомості. Звісно, всі ми люди дорослі, і можна переступати через свій страх, проте ота методика з "робіть те, чого боїтеся, і страх мине"... Не працює. Я щодня це роблю (і ніхто візуально і не бачить, чи є мій страх, чи нема), і досі не минулось, на жаль. 

Тож цікаво: чи є у вас якісь страхи, які комусь видаються дурницею? І у читачів, і у моїх колег-авторів? Запрошую вас до діалогу! 

_____

Що ж до героїні, то їй страхи пропрацювати простіше, ніж нам, живим людям: за неї все пропрацює автор. Як це буде, читачі побачать в тексті. 

Хто ще не читав книгу, запрошую! Там зараз у розпалі передплата, продовження з'являються щодня. І всіх запрошую до дискусії! 

Руслан: Мій брат покинув у мене вдома свою красуню-наречену і просто втік.
Спочатку я збирався просто допомогти дівчині. А тепер готовий на все, аби вона забула мого брата та стала моєю…
____
Лада: Я втекла до чужого міста зі своїм нареченим, а він зник, лишивши мене в квартирі свого брата, Руслана. І я, здається, закохуюся в нього.

З любов'ю та вірою в перемогу, ваша Альма Лібрем!