Трохи жартівливих виразів з КРИЖАНОЇ ЯГІДКИ

Заморока!

Щоб вас усіх!

Тьфу ти, ніженка!

Халепа!

Та в ракетну шахту його все!

Та ти ясновидець!

От, капость!

Стерво. Кажуть, що зробив Всевишній жіночок з одного тіста, але цукор поклав не в кожну.

Що ти зробила? Відкрила чорну магію, здружилася з Сатаною, приборкала свою совість?

Часом хочеться відправити усіх пішки й під сонечком.

Та в тебе стразики замість мозку!

Та не жени! А я то думав, що я єдиний штрих, який тебе бісить?

Хвала тобі, незрівнянний!

Я перебувала під враження, що наче на мій мозок хтось Spirytus хлюпнув і заколотив вбивчий коктейль,

Ти…теля нелякане! Пес паскудний! Йолоп породистий! Телепень хтивий! Хлоп шалений! Мурло контужене! Подразнювач неадекватний!

Отже, мракобіс!

І тако моя самооцінка зараз падає, як дрантя.

Ти ото мене зараз дзьобаєш, як синичка шматок сала, бо тобі так нудно?

Що ти на мене дивишся, як міль на шубу?

Та твоя ядра таламуса десь певно поламалися. Мутували, як зайві.

Господі, ти зараз на мене дивишся на ікону Знаменні Божої Матері, ще чуток і я теж замироточу.

Моє серце робить калат…калат, в голові зріють віртуозні лексичні форми, котрі поєднують інтелектуальні вислови з найбрутальнішими слівцями, роздратування та неприязнь, як сніжний ком накопичуються і підкидують ідеї лютої розправи…Тому, ні! Я не така незворушна, як скеля.

Годі вже чайною ложечкою підкоп під моє терпіння копати.

Та мені до спини ця чудова інформація!

Ти на мене дивишся таким поглядом, наче я пішла й зруйнувала заповітне місце янголів...

Чоловіки б так на жіночому тілі «точку джі» шукали, як ви мої лиходіяння.

Щоб йому не спалося!

Та бодай його в безодню!

Демонстративно дивлюсь на нього, як інквізитор на відьму. Й в моїх очах прислужники вже почали гілляки на багаття складати…

Від його погляду, аж нерви залоскотало. Він би точно справив на мене враження років з десять тому. Але професія накладає невловний слід на психіку…і дарує незабутні відчуття, чи то хрещеного батька мафії, чи то мадам, що утримує притон розпусти…

Декілька хвилин мої думки бігали та істерично репетували, що все пропало й дарували мені незабутні відчуття, як мінімум великомучениці. Як тільки ентузіазм страждати зник, то темна сила всередині мене розпочала набирати оберти й натякати, що зламатися під час криза, то все ж розкіш, яку я не можу собі дозволити. Мдя, оптимізм мене сьогодні не мучить. Лише терзає відчуття, наче я клоун клоуна, й що моя гуманітарна місія зазнає програшу в чисту. Звела очі до неба. Осяяння звідти не прийшло. А шкода!

   Моя стриманість здохла в муках.

Свого директора я на той час, так же бажала бачити, як приблизно молочницю після відвідування аквапарку. Й на дзвінок я тиснула з відчуттями, от прямо, як у казці, коли жабу треба поцілувати, а капець як не хочеться.

- Я подумаю про це…- крізь зуби виштовхує він слова.

Та що завгодно. Подумайте, чай попийте, в пеклі горіть…

Адреналіновий сплеск такий, що вже байдуже і на гори, і на диких тварин. Моя внутрішня добра дівчинка в шоках. Та, що там дівчинка… Дресоване стерво теж дивиться на мене поглядом «то капець»…

- То ви таки сердитесь…

- Ну, що ви? Я тішусь ваші уяві, бо якщо вірити їй, то ще б трохи і я розпочала б брати гроші в ІДІЛа, якби знала як це пояснити.

Мої нерви уже билися, як чайка об дорогу, боліли душею й перетлівали на вугіль. На серці скребли коти з терміновим запитом, а чи не можна шефу трішечки дати джосу, бо це вже несила терпіти? І кожна ж жилочка бриніла в підтримці цієї пропозиції. Але тут прибігла воля, призвала здоровий глузд, який натякнув, що він керівник, ван платить гроші й цей бунт було задушено.