Любі читачі, хочу запросити вас до своєї нещодавно завершеної книги.

Якраз добігають останні години знижки на неї, тож не гайте часу! 

❤️Лера: "Мене найняли, щоб я зібрала компромат, та насправді я хочу прославитися як науковець. От тільки мій новий шеф щодня підносить якісь сюрпризи. Хто він такий — ексцентричний багатій чи небезпечний пацієнт? І що це за сімейка, в якій у кожного свої скелети в шафі?"

❤️Максим: "Колись у мене було все: кохана наречена, справжні, як я вважав, друзі, успішний бізнес… От тільки мій найкращий друг помер у мене на очах, врятувавши мене, а дівчина зрадила з іншим моїм другом, коли я перестав вести світське життя…  Я думав, що більше ніколи не повернусь до нормального життя, але в цю мить у моєму домі зʼявилася вона…"

 Купуйте книгу "У багатих свої секрети"  зі знижкою тільки сьогодні, 7 квітня ! Для нових покупців діє програма лояльності: при покупці будь-якої книги Мар'яни Долі за повною ціною діятиме знижка 15 відсотків на всі інші книги! 

 Переходьте за посиланням і читайте прямо зараз! 

Уривок для вас:

— Добре, "просто Лера", — хмикнув він. — Давай трохи попрацюємо. Твої обовʼязки, ти ж хотіла їх почути, правильно? Так от… Перше: роби те, що тобі кажуть, не більше, не менше. Друге: роби все вчасно. Основні твої обовʼязки — приймати дзвінки, сортувати їх, потім показувати мені хто і що хотів, і передзвонювати з відповідями. Я не дуже люблю людей, тож ти будеш говорити замість мене. 

— Зрозуміло, — кивнула я. 

— Я не надто люблю офіси, тож працюю з дому, — продовжив він. — Тому ти будеш проводити робочий час тут, у мене вдома. З цим не буде проблем? Немає ревнивого чоловіка, який буде потім психувати? Якщо одружена — можеш збирати манатки вже зараз. 

— Я не заміжня, і ревнивого хлопця в мене немає, — тихо сказала я.  

— Прекрасно, — він скривився. — Добре, тоді тримай, — він дістав з кишені телефон. — Перший, з прозорим чохлом, сюди дзвонять орендатори, їм треба відповідати завжди і одразу, — він простягнув мені мобільний. 

 — Добре, — відповіла я, беручи телефон. 

— Другий, — я дістав телефон з червоним чохлом. — Це охорона і обслуговуючий персонал, наші люди серед орендаторів. Їм теж треба відповідати одразу, особливо якщо дзвонить охорона. 

Я кивнула і взяла й цей апарат. Цікаво, скільки їх ще в нього, і чому не можна всім дзвонити на один номер? Схоже, він якийсь педант…

— Третій — я дістав мобільний з золотим чохлом. — Це рада директорів. Їм відповідай також одразу, кажи, що у мене важливий дзвінок по іншій лінії і я не можу зараз говорити, але що передзвоню, щойно зможу. 

 — Мені записувати все, що я почую? — уточнила я. 

— Так, запитуй, що вони хотіли, обовʼязково, записуй і передавай мені, — він кивнув. — Але це ще не все, — він дістав мобільний з чорним чохлом. — На цей телефон ніколи не відповідай. Але щодня будеш казати, чи дзвонили туди і скільки разів. 

Цікаво, що це за фігня, подумала я, але з зосередженим виглядом кивнула, і взяла четвертий телефон, мабуть я кумедно виглядала, намагаючись їх не впустити…

— Якщо відповіси на дзвінок на цей телефон — я одразу звільню тебе, — продовжив Макс...

Якщо ви вже читали цю історію, запрошую до нового роману "Ритуали зради"!

Уривок з нової глави, що вийде о 22.00: 

— Привіт, знов працюєш ввечері? — запитав я дещо засмучено.
— Ой, вибач, я так захопилася, що не помітила, котра година, — вона винувато усміхнудлася. — Дуже цікаве замовлення, ілюструю книгу казок для дітей. А що в тебе на роботі? Втомився?  
— Є трохи… У мене завтра конференція, я думав, ти зробиш одяг, — я зітхнув. 
— А він хіба брудний, я ж недавно прала? — розсіяно запитала вона. 
— Десь тиждень тому, — відповів я. — Треба ще, щоб висох і щоб ти попрасувала… Мені ще готувати слайди на конференцію. З цими клієнтами в офісі так нічого і не встиг зробити.
— Зараз я все виперу і попрасую, — зітхнула Злата. — Вибач, що я така неуважна…
— Нічого, — я чмокнув її в щоку. — Я кохаю тебе, Злато…
— Я теж тебе дуже кохаю, — відповіла вона, швидко відклала свою роботу і пішла до ванної. Коли запустила пралку, то повернулася в кабінет і запитала: 
— Що ти хочеш на вечерю? Можу зварити спагетті або посмажити яєшню. 
— А мʼясо? Ми щодня їмо ті спагетті, — я зітхнув.
— Здається, в холодильнику є заморожені котлети, — не дуже впевнено промовила Злата. — Зараз я пошукаю… А завтра сходжу в супермаркет і куплю ще якихось напівфабрикатів. 
— А може купиш нормального мʼяса? Я навіть сам вмію його смажити, — сказав дещо роздратовано. — Арса ти теж не годувала, чи це тільки мене? 
— Він сам любив готувати, — Злата насупилась. — І так само працював, як ти, але ще й допомагав мені по господарству. Міг попрати свої речі без проблем..
— Тюхтій і в Африці тюхтій, — я знизав плечима. — А от Віка все робила ідеально. І працювати теж встигала...

Додавайте книгу "Ритуали зради" в бібліотеку, адже попереду найцікавіше!