Я хотіла це написати першим але вже як є. Так от , тривожність. Це капець як незручно , чесно кажу. Коли я прокидаюсь зранку , в мене зразу починається паніка хоча я такі дії проробляю кожен день і здається нема чого тривожитись але так є . Зразу тремор , задишка , живіт крутить , ноги підкошуються. Ну думаю , хтось з таким також стикається . Найгірше , коли в цей день екзамен а в такі дні я навіть поїсти не можу , навіть вода йде дуже важко. І навіть зараз я це пишу і відчуваю як руки тремтять ( це не щитоподібна , я здавала аналізи). АД трохи знімають стрес але не зовсім . В мене проблеми зі сном , важко заснути , багато думок , і в кожній негативний сценарій розвитку тої чи іншої події . А ще нігті , ооооо це дуже сильна проблема , силою волі я їх не чіпала . І якщо що , це ще було до 2014 року , зі мною завжди так було. А от коли справді стресова ситуація то тут я спокійна , як удав. От що є то є . Але таких ситуацій хочеться поменше. Але я з цим борюсь , трохи медитую , в моїй сумці є завжди 2-3 пари навушників, я не можу без них . А ще персеверація - тоже дратує ( то коли ти говориш і плутаєш слова або заговорюєшся) . Напевно вона тоже на цьому фоні виросла . Тому медитуємо , слухаємо музику , п'ємо чаї і дихаємо повітрям і ходимо до психотерапевта . Не треба їх боятись , вони допомагають , справді , я навіть з гордістю кажу , що відвідую психотерапевта , в них є цікаві тренінги та вправи. Але шукайте свого , який вас зачепить , і все буде гаразд. 
Така тривожність дратує , і це є проблема. В такі моменти хочеться почути слова підтримки а не " не переживай". Ага, отак хлоп і все , я спокійна , ні , так ніколи не буває. І так ніколи не можна робити . Треба просто бути поруч , навіть нічого не казати а бути поруч і дати змогу пережити такі моменти не самому. Це дуже прості речі але ми часто про них забуваємо. Просто будьте поруч.