Як зізнаються у коханні джентльмени?

Лікарі запевняють, що смакувати солодким на ніч шкідливо.

Певно, ті лікарі не знають про те, що підсолодити ніч можна хорошою книгою.

Сьогодні я пропоную вам згадати, як улюблені герої історичних любовних романів зізнавалися у коханні своїм дружинам.

Джеймс та Беверлі

«У тіні нашого кохання»

Обернувши до дружини голову, Джеймс зачекав поки їхні погляди зустрінуться.

– Я кохаю тебе, – промовив тихо та м’яко.

Беверлі різко напружилася і злізла б з чоловіка, якби він не поклав руку на її спину.

– Якщо ти кажеш це через те, що ми зробили, чи через те, що сталося до цього, то…

– Я кохаю тебе, – повторив.

Вона дивилася в його сині очі й щось старанно шукала там.

– І зрозумів я це, до того, як ми покохалися і до того, як думав, що ти померла. Господи, я стільки всього до тебе відчував, але не міг сформувати все це в одне слово, бо такого зі мною раніше не було. Але коли я зрозумів, що зі мною, це було схоже на просвітлення! Ніби весь цей час я жив в тіні й нарешті вийшов на світло.

Беверлі мовчала.

– Ти мала рацію. Це був би нерівний шлюб, якби тільки хтось один відчував таке. Яке щастя, що у нас це взаємно!

Бенедикт та Грейс

«Всупереч бажанням»

– Я хочу лише тебе. І все це я купив, щоб догодити тобі, а не відкупитися. Простими букетами квітів мені не вдалося б тебе здивувати. То ж, аби вразити тебе, я купив оранжерею. А дім йшов, як бонус.

– Ти хотів мені догодити? – Грейс так невинно і з таким трепетом подивилася на чоловіка, що він розтанув.

Бенедикт підійшов впритул до дружини, взяв її личко у руки й серйозно проказав:

– Я готовий на все заради твого щастя. Заради нашого щастя, Грейс.

– Ти хочеш зробити мене щасливою?

– Дуже хочу, – прошепотів. – Я кохаю тебе!

Грейс лише дивилася на нього. І це мовчання було нестерпним для нього. Тому Бенедикт вирішив змусити відповісти її на його почуття іншим чином. Він її поцілував.

Ентоні та Елізабет

«За межею досконалості»

– Я хочу, щоб ми були сім’єю, – прошепотів Ентоні.

Елізабет мовчала.

– Елізабет, пробач мені! Я не повинен був так вчиняти з тобою. І клянуся, я хотів повернутися до тебе. Але події склалися так, що я був вимушений залишитися на службі. І можливо я б залишився, якби ти сама не знайшла мене. Залишився на службі, бо моя робота небезпечна для тебе. Що і підтвердилося у Баті… Я зміг би прожити без тебе. Проте це було б нещасливе життя. Але зараз… Благаю, будьмо сім’єю.

– Я не знаю, з чого почати…

– Для початку залишайся після близькості у моєму ліжку. У моїх обіймах. Бо коли ти покидаєш мене… це… я не знаю, як це описати, але мене спустошує самотність.

– І цього буде достатньо? Просто залишитися у твоєму ліжку? – з гіркотою запитала.

– На сьогодні так. А завтра я попрошу у тебе ще про щось незначне і просте. І якщо ти щоразу погоджуватимешся на мої пропозиції, обіцяю, я поверну наш досконалий шлюб.

– Я залишатимусь на ніч у тебе.

Почувши це, Ентоні полегшено зітхнув. Посунувся. Накрив їх ковдрою. Обійняв кохану. Елізабет зручніше вмостилася і заплющила очі.

– Я кохаю тебе, – почула.

Це вперше Ентоні зізнався їй у почуттях. От тільки Елізабет не відповіла йому взаємністю.

Ось такі смаколики для солодкого сну)

Принагідно хочу повідомити, що через кілька днів роман «За межею досконалості» буде завершений. Попереду лише дві глави та щасливий епілог. Після завершення, ціна на книгу зросте.

Мирної та спокійної ночі))