Чи важко вбивати героїв?
Доброго вечора, товариство.
Таке питання в мене виникло, коли почав писати наступний розділ "Лайфхакера".
Виявляється, героїв вбивати важко. Я відчув себе убивцею. І це нестерпне відчуття.
Тепер думаю, як далі працювати із сюжетом.
Може, все-таки не варто вбивати?
Навколо і так багато смертей і горя. Хай хоч у книзі буде все добре?
Цитата:
- Ні-і-і! - закричав ШІ Віктор, вириваючись ураганом в голову хлопцеві. Його голос, спочатку гучний і сильний, вдаривши по відчуттях Яреса, почав стихати, слабшати. – Знищити її! Вбийте її!
Останнє, що побачив Ярес, випадаючи з реалу, - це величезний рій агресивних бджіл, котрі налетіли на Гільду. Вони обліпили її з усіх боків, і дівчина стала схожа на живий смолоскип, на рухливу бджільну постать, згусток, що складався з комах. Було ясно, що вжалена такою кількістю комах, людина не виживе, хай це навіть були й роботи.
- Гільдо! Ні-і-і! - теж закричав Ярес, намагаючись вирватися з полону вірту, кинутися дівчині на допомогу, але було вже пізно: вртуальна реальність зловила його у свої тенета...
А ви як думаєте?
Мирного вечора, товариство.
Ваш Оскар Бласт.
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУбивати героїв, гадаю, простіше, важче придумати персонаж і ввести його в сюжет. Якщо історія (для розвитку сюжету, розвитку інших персонажів, відкриття теми) вимагає "жертв", то так тому і бути :) Складність у таких сценах, як на мене, придумати оригінальний опис, образно й винахідливо передати емоції... Він закричав: "Ні-і-і-і!" - навіть у кіно вже виглядає буденно.
Валера Дорович, Дякую за сердечко і оцінку моїх письменницьких талантів :) Думаю, іноді не так важливий улюблений жанр як стиль написання )) Тому іноді ми читаємо невластиві нам книги, бо вони круто написані. Типу, як моя :))))
Щодо сюжетної лінії, то тут важко не погодитись, бо більше чіпляє неочікуваність сюжету, аніж хеппі-енди. Я себе круто почуваю, коли можу придумати якусь несподіванку, або закінчити главу на критичному моменті, який спонукає читати далі. І думаю так не тільки я себе почуваю, а й інші автори, які взяли собі за мету писати щось, окрім босів і вагітностей втіхаря від боса :))
Мені не важко вбивати власних героїв. Певно, я знайшла б спільну мову з Джорджем Мартіном, того докори сумління ночами явно не мучили після чергового стинання голови черговому головному герою :) Але важко коли їх вбивають інші автори, бо читаючи чужий твір ніби родичаєшся з героями.
Зважте всі за і проти. Як буде рухатися сюжет після смерті героя? Як буде рухатися сюжет, якщо в книзі буде все добре!? Чи впливає це на загальний сюжет книги? Чи може бути альтернативний сюжет у даній книзі? Чи зможе бути 2 варіанти відразу? Я думаю, що вам краще ще раз переглянути ваш план книги, можливо ви знайдете відповіді до свого питання.
P.s. поки що, я ще не встигла прочитати ваші книги і прониктися ними. Про вас дізналася випадково, через конкурс. Я надіюсь, що зможу прочитати ваші книги. Буду рада, якщо чимось допогла.
Оскар Бласт, Рада це чути) . Натхнення вам для книг
Для мене це дуже важко, тому, якщо я й вбиваю, то залишаю лазівку для повернення до життя) Бо в нашому реалі дійсно стільки всілякого жахіття, що в книжках хочеться бачити хоч якийсь просвіток))
Та вбийте, та й по всьому))) Зате відляже і вже напевне будете знати на наступний раз, як не слід робити))) Хоча може й сподобатись, хтозна))
Оскар Бласт, Як то кажуть: не роби з героєм того, що не хотів би собі)))
О, вбивати героїв важко, на власному досвіді знаю. Коли побачив цитату, аж пересмикнуло. Доволі гострий момент. Думаю, чи буде вас мучити совість, як автора, буде залежати від того, як ви самі, як автор, до свого героя ставитеся. Якщо вбивство героя викликає душевний жах і сум'яття, не вбиваєйте його. Ні подумки, ні фізично у тексті. Це садомазохізм. Навіть якщо цього вимагатиме сюжет. Зробіть паузу, віддихайтеся, а трохи згодом знову запитайте себе. Якщо герой аж настільки вам полюбився, що розтаватися з ним сил немає, а треба, опустіть його моральні якості нижче плінтуса, так низько, щоб він вам аж затошнів, тоді його "вбивство" буде цілком оправдане і не викликатиме душевного розпачу. Або, як варіант, відішліть його подалі, щоб він сам пропав, загубився у космічному просторі, і це зникнення не впаде вам на душу, але штовхатиме сюжет далі. Якось так.
Оскар Бласт, Будь ласка. Завжди радий допомогти.
Ну, таке життя.
Оскар Бласт, Ну тут немає однозначної відповіді. Залежить від того, хто, що і для чого пише.
Важко. Дуже важко. Іноді буває таке, що ти не плануєш смерть одного персонажу, але написавши декілька глав, в голову приходить думка - "зараз саме час прибрати персонажа. Його смерть тут НЕОБХІДНА".
І ти не можеш пройти повз цієї думки, адже без цього, сюжет далі не піде, а якщо і піде - це вже буде не та картина, яка мала статися.
Було таке і в мене. Я думала персонаж на весіллі головних героїв побуває у фіналі, а вийшо так, що він помер у третій главі(чи п'ятій? Не пам'ятаю вже) І його смерть доречі, добраче змінила сюжет і додала саме те, що так було потрібно.
Тому скажу ще раз... Важко. Дуже важко.
Але якщо не закрити перші двері, другі не відкриються...
Оскар Бласт, Взаємно)
Ого, як це я таке оновлення пропустила:((( Гільду шкода:((( Героїв вбивати тяжко, навіть поганих :( Але інколи без цього ніяк:(
Оскар Бласт, Ага))) я можу)))
А хіба автори вбивають героїв? Я ж просто підглядаю історію. І якщо хтось в історії помирає... Це не моя вина. Так вийшло...
Hanna Trunova, Дякую! Нема куди відкладати))) Конкурс з кіберпанку ось-ось завершиться. Мушу дописати книгу в короткий строк. Тому й питаю поради у авторів і читачів.
Щиро вам дякую!!!!
Якщо жадаєте крові))) вбивайте поганців !!! Гільду не віддам !!! Піду робити штучне дихання...
Оскар Бласт, Звичайно ж залишати живою !!!
Мені важко це робити. Я пропускаю кожного персонажа крізь себе.
Оскар Бласт, Зберегти Гільді життя !!!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати